Однак подібні ініціативи часто зіштовхувалися з опором системи, де уміння створити красиву (навіть якщо порожню за змістом) презентацію, сприймалося як шлях до кар'єрного зростання молодого офіцера.Історія використання PowerPoint у Збройних силах США в період глобальної війни з тероризмом є класичним прикладом того, як форма передачі інформації починає диктувати її зміст. Програмне забезпечення, покликане оптимізувати комунікацію, натомість створило жорстку бюрократичну надбудову, яка поглинала колосальні людські ресурси (феномен «нескінченного вдосконалення слайдів»).Перехід від аналітичної «письмової традиції» до спрощеної «усної традиції» презентацій значно звузив горизонт стратегічного мислення штабів. Військові зіштовхнулися з парадоксом: маючи доступ до найбільших масивів розвідувальних даних в історії людства, вище командування часто приймало рішення на основі кількох маніпулятивно розфарбованих стовпчиків та маркованих списків, які приховували реальну складність іракського чи афганського суспільств.Дискусія навколо PowerPoint, що вибухнула в 2010 році після заяв генералів Меттіса, Маккрістала та звільнення полковника Селліна, засвідчила глибоку інституційну кризу. Вона показала, що в умовах сучасних складних конфліктів спроба редукувати військову науку, епідеміологію, політологію та розбудову націй до формату рекламного буклету є не просто хибною практикою, а потенційною загрозою національній безпеці. Зрештою, як резюмував один із військових офіцерів: «Ви не виграєте наступну війну, використовуючи PowerPoint. Ви виграєте її, змусивши іншого дурного виродка використовувати PowerPoint».