У XII–XIII століттях при європейських дворах розквітає культ лицарства. Чоловіки відточують бойові навички на численних турнірах; Кретьєн де Труа, Вольфрам фон Ешенбах та інші автори пишуть романи про лицарів Круглого столу; трубадури, трувери й міннезингери створюють витончену любовну поезію національними мовами (тоді це було ще новаторством). І звісно ж, невідʼємною частиною лицарської культури стає служіння Прекрасній Дамі. В Англії пік зацікавлення легендами про Круглий стіл припадає на час правління Едуарда I, якого навіть називали «новим Артуром» (на той час, легенду про короля Артура, англійці фактично привласнили у валлійців). Втім, той час був відомим не лише куртуазними манерами. Коли Едуард був ще спадкоємцем престолу, його батька, Генріха III, намагалися скинути. Група невдоволених баронів на чолі з Симоном де Монфором, захопила владу в королівстві. Король і спадкоємець опинилися в полоні. Зрештою лордові Едуарду вдалося втекти. Як полонений шляхетного походження, він міг розраховувати на ввічливе відношення - йому навіть дозволяли їздити верхи. Цим він і скористався. Вдаючи, що хоче задля розваги випробувати всіх коней своїх супровідників-аристократів, він сідав то на одного, то на іншого, і, зрештою виснаживши коней, визначив найшвидшого та негайно помчав на ньому геть. Невдовзі принц зібрав прихильників і рушив проти заколотників. У битві при Івшемі, що відбулася 4 серпня 1265 року, прихильники короля здобули перемогу. Симон де Монфор, який командував заколотниками, загинув - його вбив Роджер Мортімер. А ось що зробили з його тілом:Голову графа Лестерського відділили від тіла, йому відрізали яєчка й повісили їх на ніс; у такому вигляді голову надіслали дружині сера Роджера Мортімера до замку Вігмор. Його кисті й ступні також відтяли та розіслали в різні місця ворогам як знак великої ганьби; тулуб же, і лише його, поховали в церкві в Івшемі. У той самий день і в ту саму годину, коли сталася битва, в Лондоні та в інших місцях здійнялася надзвичайно сильна буря з блискавками та громом.(Цитата з хроніки 1265 року, Національний архів Великої Британії).
Ось такий «милий» період куртуазного лицарства.