Пора трохи пролити світло на події, як і обіцяв.Ще в листопаді, як ви памʼятаєте, наші проекти команди та студії були заморожені.Взимку я вирішую, що оскільки моя дружина звільнилась з минулої роботи, де їй було складно з різних причин працювати, і давно хоче відкрити власний магазин — я їй з цим допоможу. Ми почнемо щось разом, нове, свіже.Ми підготувались, продумали весь старт, вклали кошти. Я віддав більшу частину того, що мав.В цей час в мого діда повертається рак, котрий він вже лікував. В сильно гіршій формі. Необхідна операція.Допомогти я не міг, по зрозумілим причинам. + безробіття, відмови на тих місцях куди я хотів потрапити (це триває досі) сильно били по менталці. Все це з обстрілами, і ще деякими обставинами, про котрі казати не буду. Теж досить негативними. Але там особисте.Десь тижні 2 назад пройшла операція діда, успішно. Він залишився до кінця життя з інвалідністю, але живий, на днях його мають виписати.Але 3 дні тому моя бабуся таємничо впала вдома, як мені сказала наша родичка, котра була вдома та наглядала. І я приїхав її підняти. В ході огляду я зрозумів, що в неї тромбоз ноги, причому давній. Потім вона зізнається мені, що приховала це, адже дід хворів, не хотіла свої проблеми вставляти в таку складну мить. Нога місяць була заблокована від крові. Там був поганий стан, описувати котрий я не буду, це особисте.Вчора цю ногу ампутували. Ми робили все що могли, але було пізно, нога була мертва.Це складний процес, де двоє дорогих мені людей потрапили в абсолютно жахливі обставини. І ми будемо з ними, зараз з дружиною просто живемо в тій палаті.Не знаю коли зможу повернутись до звичайної діяльності.Все дуже складно, страшно, та незрозуміло. Життя всієї сімʼї поділилось на до і після.Я дякую вам за теплі слова. Ви — це ті ким я щиро пишаюсь. Даєте мені час, все розумієте, підтримуєте. Ціную це.Прошу не задавати мені багато питань, просто повірити на слово — те що сталось, не можна було уникнути в тих обставинах, котрі були. І думати про це вже нема сенсу.Буду тримати вас в курсі.