26/40 Люди не міняютьсяБез якихось серйозних мотиваторів зі сторониЄ прекрасний фільм: Вуличний кіт на ім'я Боб (2016)Перша частина знята в 2016 році. Чувак сидів на героїні, потім знайшов кота, і завдяки тому, що знайшлось про кого піклуватись зіскочив і тіпа почав жити нормально (у порівнянні з тим як було). На цьому моменті всі плачуть і радіють за головного персонажа. Я теж плакав і радів.Фішка в тому що і головний персонаж і кіт зняті в ролі самих себе. Автор написав книгу про себе коли в нього “все вийшло”. І це вдвічі круто.Друга частина вийшла в 2020 році. Пройшло 5 років. Історія та сама. Автор і кіт в ролі самих себе через 5 років.Не змінилось рівно ніхуя. Ну з моменту фіналу попередньої частини. Чувак досі злидень. У чувака досі крім кота нікого немає. Чувак досі не розуміє нахуя жити якби не кіт. Чувак розказує подрузі сльозливу історію про то як його батьки запхали в психушку в 7 років (це безперечно піздєц який крїнж але в 35-40 років варто вже прощатись з привидами минулого і якось іноді дивитись на сьогодні або завтра)Історія дуже показова.Кота було достатньо щоб тригернути чувака не здохнути. Але не достатньо щоб змусити його почати жити.У всіх так. Він просто не засцяв про це фільми знімати.