​​Провів другу половину минулого тижня на LMF 2026, головній медійній конференції України. Кілька рандомних думок і вражень:▪️Захоплений тим, що це була по-справжньому міжнародна конференція — багато іноземців не лише серед зіркових спікерів, як це часто буває, а й серед звичайних учасників. Мабуть, найбільш міжнародна з подій в Україні, на яких я був з початку повномасштабного вторгнення.▪️ Велика делегація тайванців, які приїхали вивчати досвід України для боротьби із власним проблемним сусідом. Fun fact: виявляється, що у тайванського суспільного мовника є україномовна версія, і це єдина така українська служба від демократичної країни в Азії.▪️Милосердно мало сесій про штучний інтелект. Були цікаві панелі і думки про ШІ, але ним не було переповнено все — було приємно трохи відпочити від повсюдного ШІ-дискурсу :)Цього року я знову допомагав організаторам фіксувати найцікавіше із сесій для міжнародної аудиторії у твіттері. Три найцікавіші думки з подій, на яких я був:▫️Перспектива боснійського журналіста Харуна Карчича: Україна отримує підтримку Заходу, але також знає, чого вона хоче досягнути і зберігає свою агентність, не дозволяє союзникам диктувати свою волю. «Ми [у Боснії] занадто покладалися на міжнародну спільноту».▫️Медіаменеджерка Наталія Антелава: «Нам потрібно переосмислити те, що є базовим журналістським продуктом. Раніше це була стаття. Зараз це інсайт. Як нам донести інсайт до аудиторії через розбиту і роздроблену систему [дистрибуції]?».▫️Катерина Коберник поставила Пітеру Померанцеву гарне питання: “How do we tell the truth without being boring?” Як журналістам дотримуватися усіх стандартів і не програти в боротьбі за увагу з інфлюенсерами? Гарної відповіді на сесії не було, тут вже треба більш вузькопрофільну медійну розмову.