Long Telegram | Наступний випуск у серії «цікаві лонгріди на рандомні теми» — профайл ...

Наступний випуск у серії «цікаві лонгріди на рандомні теми» — профайл Бена Вілсона, очільника бренду презервативів Durex. Сам Вілсон у статті постає архетипним company man: він працює над розвитком Durex на різних ролях останні півтора десятка років, а у вільний час купує вінтажні презервативи середини 20-го століття (і, звісно, випробовує різні презервативи особисто). Цікавішою, ніж він особисто, є його місія — зробити сексуальним продукт, який є апріорі несексуальним, який споживачі використовують здебільшого знехотя і через потребу, а не з любові до брендуDurex складно назвати андердоґами — вони домінують на світовому ринку презервативів із часткою у 40%. Але й виклики також є: інновації просуваються повільно, а пандемія призвела до зменшення кількості сексу на одну ніч.Одна із тактик розвитку — змістити фокус у маркетингу із презервативів як засобу безпеки на презервативи як інструмент для задоволення. Інший спосіб — відхід від гендерних категоризацій і фокусу лише на вагінальному сексі: слоган «прискорюють її, сповільнюють його» уже в минулому. А для категорії людей, яких неможливо змотивувати купувати презервативи, Вілсон бачить великий комерційний потенціал у лубрикантах, якими він також займається у Reckitt, батьківській компанії Durex.За хорошою традицією якісних профайлів, у статті багато цікавого бекґраунду — зокрема історія презервативів («історія постійно зменшуваного болю») і репортаж із фабрики у Таїланді, де виробляється половина усіх презервативів Durex (вона може видавати 200 тисяч презервативів за годину, а спеціалістки з контролю якості перевіряють по 22 тисячі штук за одну зміну).