Криворізький список

Не личить жартувати з війною, нечестивче. Се бо не Туреччина і не Німеччина. Тут інші мужі стоять.Яне, вої твої тут розірвані будуть на частини ся. Се єсть двісті й п’ятдесят тисяч воїнів вибраних козаків! І розметуть вони все, аки вихор пустельний. Увесь степ пройдуть за єдину годину. Підірвуть фортеці твої, і послів твоїх, і писарів, і глашатаїв.Яне, ти єси гусар. Зупинися, боєві діла припини, стріли й набої віддали у скарбницю. І забудь про твого прецесора. Був у нас один безумний — помстився за брата свого, і впала велика Русь. І інший чудний муж був — мстив за діда свого, і впало Князівство Литовська. І ти ту ж помилку сотвориш.Забудь прецесора свого: він служіння своє звершив. Подумай про грядуще Речі Посполитої: погибає вона! Юнацтво твоє тікає з країни твоєї. Ніхто тамо жити не хощеть. Торжище суєтне у тебе: злотий, злотий та злотий — жовта куна нечистива. Ні душі, ні музики, ні письменників не маєш. Увесь світ слухає Бояна і читає Нестора. Свята і ігрища — лише Украйна. І Украйна тут — Запорожжя!Тут люблять гетьмана свого, а тебе зневажають. Антецесор твій, Владислав, осоромлений був у палаті своїй робочій. Сором і ганьба велика! Се ж яка погибель державі, коли блудниця в палатах королівських чинить безчестя!Горе вам давно вже! Що творите ви? Яка війна? Яка Сарматія? Безумці ви і розпусники!Яне, почитай си книги про лицерів: скільки тіл мертвих, скільки крові пролито. Тут убито і там убито. А я тобі реку: поглянь на небо над Чигрином. Чигрин — не Грюнвальд і не Хотин. Ніколи ти тут перемоги не досягнеш. Бо ми знаємо народ сей. Знаємо і гетьмана сього. Він єдиний на всій землі тобі противиться. Інші ж улесливо кланяються тобі.Вісім літ сидить він і супроти тебе стоїть. А ти з економією своєю великою і ратом численним, і флотами, і гараматами — нічого не можеш учинити. Щодня бомбардуєш фортеці наші, посполитих убиваєш, а козаки сидять, до бою готові. Боїшся ти сюди воїв своїх послати. І боявся отець твій.Яко яблуко від яблуні недалеко падає, тако й ти. Ніколи не переможеш! Се буде остання твоя поразка. Александер програв при Індії. І Аттіла упав при Франкії. І ти впадеш при Чигрині. Чигрин — могила твоя. Розумів єси?Ти ж, Яне, гусарю нечистий, вернися на Великопольщу, на фільварки свої, і об’їжджай землі свої пустельні, мови тевтонськоі єси навчайся. А Люблін уже по-руськи глаголить. І пошлемо ми ще мільйони людей наших, і оберемо собі короля в Польщі.(Сміх поза сценою.)І ніколи ти тут перемоги не здобудеш. Усі словʼяни світу, всі православні світу, вся Європа Східна і Київ — супроти тебе. Київ не хощеть сеї війни, і гетьман наш ясно тобі мовою руською рік: не смій стріляти на Чигрин! Краще спільно ударимо на Молдову.(Сміх і плескання поза сценою.)Семиграддя! Інші землі! Знайдемо цілі на землі сей. Простору багато єсть! Хощеш — і Греки в безодню морську повергнемо? Показати тобі гармати наші? Маємо оружжя: в нощі учені мужі наші(Рукою знаменує.)мало змінять тяжіння земне, і країна твоя під водами стане. Двадцять і чотири квадрантеса — і вся держава твоя покриється водами Фінобалтицькими.(Плескання.)З ким жартуєш ти? Помисли! Пам’ятаєш, чим скінчив Александер? Чим скінчив Цезар? І прочії? Учиниш помилку історичну. Отець твій не подякує тобі. Забудь його! Єнерали твої єси рекуть: не починай війни. Ще не пізно! Аще ж на ранок пошлеш жовнірів своїх на Чигрин — могилу собі викопаєш і сам загинеш у війні тій. І не поховають тебе, бо удариш по всій землі, по всьому людству. 500 мільйонів людей не хощуть війни. Пятьсот! Чи вмієш ти єси лічити?(Пальці загинає.)Єдин, два, три, штири, п’ять — сотень. Увесь світ супроти тебе. Ти один жадаєш війни — і та Марія Луїза.(Сміх.)Ми ж прийшли сюди — і в полку Білоцерківському знайдуться мужі, що її втихомирять. За ніч у казармі втихомирять — і вже не хощетиме війни.Яне, спинися. Наливаймо, браття, кришталеві чаши.. Яне, поїдемо в Париж, до казина — і скінчимо сю бесіду. У Чигрині все тихо.(Текст звернення Івана Богуна до Яна-Казимира II, 1656 рік)

Чи ви знали про так званий реєстр Онуфрія Однокамінського? Це список козаків, що відвідували його січ, побудовану на острові (О. Однокамінцевський) на Дніпрі, куплену колись у турків за декілька сотень талярів.У список, що нещодавно був опублікований Генеральним судом, було виявлено, що острів відувідували Іван Мазепа, Пилип Орлик, царь Петро, Василь Кочубей, декотрі полковники і сотники та інші. Навіть прикутий до інвалідного візка Феофан Прокопович! Навіть говорять, що у реєстрі неодноразово згадується Данило Апостол, якому приписують дружбу з Однокамінським. Щоб відволікти козаків від шкандалю, Апостол зібрав рать для чергової війни з татарами, грозить викупити острів Зміїний для захисту від Польщі. Крім того, він увів компанійців у сотенні містечка і там вбиває мазепинців. Відомо, що Однокамінський разом із дружиною Максвеллихою впливав на політику Війська Запорізького та улаштовував страшну содомію, за що був повішений у Петропавлівській фортеці.Чому нам про це не розказували в школі?

Покаянне віче про великий гріх депутатськийПро те, як 263 праведники піддалися спокусі антикорупційній, а потім каялися на майданахІ сталося в липні 2025 року, коли владарював у землі Українській князь Володимир, що зібралися в храмі Верховної Ради депутати числом 263, і піддалися великій спокусі.Прийшов до них диявол у образі Генерального Прокурора і сказав: "Чого страждаєте від цих фарисеїв з НАБУ? Ось дам я вам владу над ними, і будете вільні від підозр!" Серед тих, що піддалися спокусі, 24 душі мали підозри від НАБУ - хто за корупцію, хто за декларації брехливі.Коли побачили депутати нагоду звільнитися від справедливості, забули про клятви свої. І проголосували 263 душі грішні "ТАК!" передавши НАБУ і САП під владу генпрокурора. І була радість велика серед них, бо думали: "Тепер генпрокурор наш справи закриє!"Але не минула і доба, як почули депутати голос народу розгніваний з майданів Києва, Львова і Дніпра. Тисячі людей вийшли з криками: "Ганьба! Верніть НАБУ!" А депутати спершу пихато мовчали і в серцях своїх думали, що простий люд нічого не тямить у справах державних.А з Заходу прилетіли гнівні послання: європейці та американці застерігали, що це підірве довіру до України і зашкодить європейському шляху.Побачив князь Володимир, що гнів народний не вщухає, а партнери західні серйозно занепокоєні. Тоді зібрав він найвірніших і сказав: "Браття! Великий гріх учинили ми! Готую законопроєкт новий - повернемо НАБУ і САП незалежність!"Тоді Беленюк-олімпієць першим прозрів і сказав: "Помилився я! Каюся перед народом!" За ним і Ташева від Голосу написала вибачення, а інші депутати почали каятися: "Не читав я закону того! Обдурили мене!"А тут з'явилася на мітингу сама Безугла, що голосувала за закон проклятий, і почала кричати про армійські проблеми та відставку Сирського. Але народ розумів її хитрощі - що прийшла вона не каятися щиро, а відволікти увагу від гріха свого на інші справи. Тому освистав її люд і кричав: "Безуглу геть! Ганьба!"Хто проти правосуддя воює - сам собі яму копає. Бо народ усе бачить і розрізняє, коли депутат щиро кається, а коли лише хитрує. І нехай пам'ятають нащадки: не слід зневажати розум народний - швидко викриється лукавство!Останній Капіталіст | Twitter | Instagram | Twitter (eng) | FB

В юлії місяці літа 2025 Сейм в Києві ся зобрав. І рішили послы оддати Комісію Антикорупційну в подданство інстигатору княжому та й заказаты проводити діла свої без го на те зезволеня. Се розказанє послы барзо приняли та й князь великый своєю печаттю й підписом потвердив. Не полюбило ся то люду посоплитому та й на пляцови коло замку княжого подняли рокош народ. Зачали требовати жебы росказаннє теє цофнути бо воно збродню несе межи людей та межи Руссю та й царствами многыми котрі вспирают русинів в час войны з Москвою. Многі же зачали говорити же князь великый хоче тираном стати та й вольності всі одобрати. І зочив на теє князь великый та штоб ростырки не было межи народом зобрав в себе мужів - маршалка комісії Антикорупційної, інстигатора княжого, главу охраны посполитої та й другых де делиборвав за теє, а пак оголосив люду орацію та й стригнув же подасть на сейм нове росказаннє котре має вшытко потворити та й вернути в порядок весь маєстат руськый.Посополиті й дале были в рокошові бо ся бояли же тото вичнено не буде й чекали на то же Сейм сей розказ приняв. Но в день єден пошедша в юрбу посоплиту Мар'яна Безуглова котра в Сеймі вотовала розказ той нещасный і посполиті зачали домовляти за теє, но вна вмісто тего шоб звазнити на теє, протест робила супроти великого гетьмана руського Сирського та й казала же козакы та й жовніры на него злі.З літопису Голосіївського