Canal Navíщo - @lifeaboutwritting - №1136
Нарцисична поведінка — не завжди про пиху. Часто — про травму.Є нарцисичний розлад особистості — це діагноз.Є акцентуація — особливість характеру.А є ще дещо третє: коли людина пережила сильний біль, який не змогла прожити.І всередині залишилась діра. Порожнеча. Без слів, без сенсу, без опори.А психіка не терпить порожнечі. Вона шукає, ким її заповнити.Несвідомо.Не зі зла.Аби вижити.І тоді запускається тонкий механізм втягування іншого.---Перший етап — очарування.Ця людина мов світло: вона бачить, чує, точно відчуває, що саме тобі потрібно.Її присутність схожа на обійми — м’яка, уважна, тепла.І ти відкриваєшся. Впускаєш її ближче. Довіряєш.І в цей момент — несвідомо — ніби підписуєш угоду:"Я витримаю тебе. Я буду тобі простором. Я — твій берег."---Другий етап — вторгнення.Тепер вона вже всередині. Твої емоції, твій ритм, твої кордони — наче її територія.Ти перестаєш розуміти, де ти — а де вона.Що ти хочеш — а що "треба".Контроль з’являється тихо.Присутність стає вимогою.Любов — умовною.Ти вже не сам по собі — а для неї.Щоби закривати ту саму діру.---Третій етап — знецінення.Як тільки ти намагаєшся відновити себе — починається відкидання.Ти більше не особливий. Не потрібний. Не «той».Всі твої спроби пояснити — будуть перекручені.Усе твоє тепло — знехтуване.Бо ти більше не виконуєш головну функцію: не затуляєш її біль.---Що з цим робити?По-перше — помітити.Це вже крок до свободи.По-друге — повернути собі себе.Свої межі, свої відчуття, свою правду.І по-третє — з ніжністю до себе. Без звинувачень.Ти не винен у чужому порожньому місці.Це не була любов. Це була потреба в утриманні.Але в тебе є право на справжнє — без контрактів і умов.---Ти маєш повне право бути собою.Не чийсь контейнер, не рятівник, не дзеркало.Просто — собою. І цього достатньо.
38
25-07-22 15:05