Я не лікар. І не гастроентеролог.Але маю тіло. І все частіше — чую його.Воно вже не хоче знижок і компромісів.Не вимагає суворої дієти чи абстиненції, але так тонко зітхає після оселедця на ніч чи смаженого «аби не викидати».Це зітхання — не осуд. Це як улюблений дім, який трохи образився, що ти знову вдерся в нього в брудному взутті.А він — святе.Бо тіло — мій храм, навіть коли я не вірю в жодного бога.А як інакше пояснити, що в ньому зберігається все: і рани, і дотики, і довга-довга пам’ять запахів, яких уже немає?І от у такому святому храмі — питаю себе:Я хочу це туди занести?Чи це — автоматизм? голод? нудьга? самопокарання?Чи помірне харчування — це ознака хворої людини, яка «не може собі дозволити»?А може — це мова любові?Ця крихітна пауза перед — клац — «з’їсти».Це не про відмову. Це про вибір.Про турботу, а не заборону.Бо, як то кажуть: всі продукти — від Бога, а от від кого кухарі — питання відкрите 😂Особливо ті, що у шаурму додають п’ять соусів і три печатки нечітких намірів.Тож я не гастроентеролог.Я просто людина, яка почала любити своє тіло не після змін, а під час шляху.Іноді воно просить — легкості.Іноді — прощення.І майже завжди — чесності.