— А якщо я впаду?— А що, якщо ти полетиш, моя люба? Страх падіння – такий знайомий. Він шепоче: "Не роби зайвий крок, залишайся тут, де ти вже знаєш, як триматися". Він малює картини невдачі, самотності, болю. І ось ти стоїш на краю свого звичного світу, відчуваючи, як тремтять ноги. Але є ще один голос. Той, що ніжно вкладає долоню в твою. Той, що запитує: "А що, якщо не падіння, а політ?"У гештальт-підході є поняття еготизму – стану, коли ми не можемо довіритися підтримці світу. Це як стискати себе зсередини, щоб не зависнути в невідомості. Ми боїмося віддати вагу мосту, боїмося, що нас не впіймають, боїмося довіритися. Але підтримка є. Завжди. Іноді – це люди поруч. Іноді – сама земля під ногами. Іноді – твоя здатність не просто падати, а зустрічати вітер грудьми. Дозволити собі впасти – це теж частина польоту. Тому що насправді ми не падаємо в порожнечу. Ми падаємо в свої руки. У цей світ. У себе. І коли ти стоїш на краю та питаєш: "А якщо я впаду?" – просто згадай: у тебе є вибір. Відпустити страх. Прийняти підтримку. Дозволити собі летіти. Натхнення - новий світшот від https://www.instagram.com/dusha_clothes?igsh=NjlvbHBhaGhkdDRh