Притча про турботиОдна жінка була незадоволена своєю долею: вона була бідніша, ніж усі інші. Її сімом дітям не вистачало хліба, її чоловік рано помер.Якось уночі, після того, як вона з відчаєм помолилася, перед нею з'явився ангел, який дав їй мішок і наказав скласти в нього всі її турботи та потреби. Мішка ледь-ледь хватило для всіх її печалів, турбот і страхів. Ангел взяв жінку за руки та повів її на небо. Вона зі стогонами, тихо лаючись про себе, несла свій мішок. Прийшовши нагору, вона дуже здивувалася. Небо вона уявляла собі інакше. Хмари були схожі на мішки із турботами.Всезнаючий знав про її турботи — адже він щодня слухав її молитви і прокляття. Він звелів їй покласти свій мішок убік і сказав, що вона може відкрити інші мішки та подивитися, що в них. Потім вона повинна вибрати собі один із них і взяти його з собою на землю. Жінка відкривала один мішок за іншим і знаходила різні "речі": сварки, проблеми, моторошні конфлікти, нудьгу та багато іншого. Багато з цих "речей" здавалися їй зовсім чужими, деякі були знайомими, а про інших вона взагалі не знала, бачила вона їх колись чи ні. Насилу пробиралася вона крізь хмари, поки не підійшла до останнього мішка. Вона відчинила його, виклала вміст і зрозуміла, що це її власний мішок. Але коли вона підняла, він здався їй набагато легше, ніж раніше, більше того, багато турбот її вже не турбували, багато болю вже не завдавали їй болю.