«чоловік, якого я, здається, знаю» майк ґейлдля мене ця книга виявилася дуже осінньою і ідеально потрапила в настрій. в ній порушується багато складних і вкрай актуальних тем: боротьба із залежністю, життя і соціалізація людини з інвалідністю, дорослішання, ментальні травми, піклування про ментальне і фізичне здоров'я. мені, як людині яка вчиться на соціальну працівницю, було дуже цікаво читати книгу і бачити як висвітлюють соціальні проблеми закордоном, бо у нас про це тільки починають говорити. і доволі мало висвітлюють в художній літературі.якщо говорити про сюжет, то тут нас зустрічають двоє дорослих чоловіків, у кожного з них сталися не найкращі події в житті: денні ледве поборов алкогольну залежність, втратив кохану людину і знаходиться на межі бідності; а джеймс, колись успішний політик-початківець, отримав черепно-мозкову травму внаслідок чого має наново вчитися базовим штукам типу говоріння/ходьба/виконання домашніх справ. обидва колись давно вчилися в елітному коледжі, обидва в один момент втратили своє колишнє життя, обидва зустрілися волею випадку і зачепилися один за одного. це історія боротьби з минулим, дійсно теплої і дуже підтримуючої чоловічої дружби, кохання і батьківської любові. це книга, з якою можна відпочити і наповнитись чимось корисним водночас, бо вона надихає відкрити очі і брати від життя все, що воно дає.не можу сказати, що книга супер легка. трагічного в ній безліч, і тут багато моментів через які сльозяться очі. але вона дуже швидко читається. тут описана звична буденність, ніяких детективних ліній чи магічних битв, просте життя двох дуже різних чоловіків, які доповнюють і підтримують один одного.книга атмосферою дуже схожа на фільми "1+1" і "до зустрічі з тобою", вона комфортна, з гумором, великою любов'ю до серіалу "друзі", про важливе і з красивою обкладинкою.4,5/5✨✨#лічі_відгук