я сьогодні зранку дочитала «тепер доведеться думати» і досі не можу себе до купи зібрати, там настільки багато дійсно реальних і життєвих думок було😭залишаю улюблені цитати: ми всі — результат чиїхось нереалізованих амбіцій або страху не виправдати чужі очікування.
«талант має бути голодним», «душа вдосконалюється у стражданні» — хіба з такими установками виростають здорові люди? ми прагнемо слави й визнання, мріємо бути великими хокаге, аби тільки ніхто не назвав нас невдахами.
життєвий досвід — це плівкові фотографії, а творчість — хімічний проявник.
мені все ще складно повірити, що іноді слова якоїсь пісні — це всього-на-всього слова.
— ну, скажеш таке. чим же я заслужила на цю особливість?— кількістю незагоєних травм.
як дивно: ти можеш втратити дім і навіть не встигнути попрощатися. ти вчишся з цим жити і вдаєш, ніби все ок, а потім вмикаєш пісню — і тебе просто розйобує.
немає нічого чеснішого за пісні.
— господи... та що ж ти робиш зі своїм життям?— вчуся жити його для себе.
справжнє тінейджерське (та й не тільки) щастя — це можливість ходити на терапію.
ну і плюс 100 балів книжці за згадку моєї улюбленої «дейзі джонс&the six»🤌🏻 #лічі_читає