поки я каталась на лижах, то зрозуміла, що класна штука - не дозволяти роздумувати собі про страх, а коли відчуваєш сильний напряг - розслабитись. як тільки я напрягаю ноги, коли їду, то одразу ловить страх і я починаю тормозити піцою (це так називається вид тормозіння на лижах, яке використовують переважно, коли вчаться кататись на лижах) перші два дні я каталась на маленьких гірках, а потім хлопець затащив мене на чорну трасу випадково і я стояла там ридала на горі. і поки я думала про свій страх, я не могла ніяк зʼїхати. я ще потім викладу відео, як я плачу на горі))за то потім наступного дня, ми поїхали на інший різорт і там була відкрита лише синя траса на вечірні катання, а вона була значно страшніша, ніж чорна на тій попередній горі.але в мене не було вибору, бо одна гора відкрита. і тому в мене навіть не було часу думати про страх. і я просто стала і поїхала вниз. поки їхала, то були моменти, що мене ноги аж пекли від того, як сильно я їх напрягаю від страху. і як тільки я розслабила, я змогла набрати швидкість і тормозити спокійно по-іншому. в житті все так само. якщо я довго роздумую, то все більше страхів зʼявляється і я не можу нічого зробити. якщо я сильно напрягаюсь і роздуваю в голові з однієї проблеми цілу драму, то так ця драма і тягнеться зі мною весь час, бо я не розслаблюсь) короче, треба діяти зразу, поки мозок не поняв ще, куди ти себе затащила 😆