Кейс із практики: «Чому я саботую власну реалізацію?»

Прийшла експертка із запитом:«Я буксую в діях. Як тільки треба робити щось важливе в своїй справі — все йде не так!» - Треба знімати рілс — знаходиться купа причин не починати.- Треба записати курс — загубила чернетки, на яких вже частина записана.- А якщо все ж вирішила діяти — «раптом» хворіє дитина, з’являються негаразди та форс-мажори.Що відбувається? Чому життя наче тормозить, коли тільки починаю йти вперед?

Йдемо в роботу… і з’являється картинка з минулого. Шість років. Дитина приймає власне рішення, хоче діяти, проявляє своє бажання та йде гуляти з друзями в нову місцину. І що відбувається?

👩‍👦‍👦 Батьки карають за ініціативу, сварять та ставлять у куток.

🧠 Мозок записує сценарій: «Приймати рішення та діяти без дозволу батьків - це небезпечно».

І цей сценарій, як автоматизм, вписується в усе життя. Як тільки експертка хоче діяти, безсвідоме кричить:⚠️ «СТІЙ!»⚠️ «ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО!»⚠️ «ЗАРАЗ ТЕБЕ ПОКАРАЮТЬ!»І реальність одразу підлаштовується під цю програму: форс-мажори, проблеми, «раптом» зникає час, сили, мотивація.

💡 Що ж робити?

Побачити, що зараз вже НЕ дитинство і покарань від батьків не буде (в самої вже дитина є)Усвідомити, що зараз діяти = бути вільним, бути собою, створювати своє життя. І коли це опрацювати, то дії перестануть буксувати. Знайомо вам таке? Коли треба діяти, а життя ніби спеціально підкидає якісь фінти?