Ти стала мамою для свого чоловіка, якщо поруч із ним у тебе постійно відкрита внутрішня вкладка: «а він точно не забув?»

Ти пам’ятаєш, нагадуєш, контролюєш, організовуєш. Він не зробив, ти доробила. Не домовився, ти домовилася. Вляпався, а ти вже думаєш, як його звідти витягнути.

Ти кажеш: «дай, я сама», бо так швидше та надійніше. А потім дивишся на нього і думаєш: «Господи, чому я знову все сама?»

Найнеприємніше те, що тобі важко не втручатися. Бо раптом він зробить не так, забуде, зіткнеться з наслідками? Тобто ти вже не просто живеш поруч із дорослим чоловіком, а непомітно стала системою його життєзабезпечення.

У парі нормально підхоплювати одне одного, допомагати, інколи тягнути більше.
Питання у взаємності.

Коли погано тобі, він теж підхоплює? Тобі можна видихнути поруч із ним? Якщо ти перестанеш бути «дорослою за двох», усе просто посиплеться?

Мама у стосунках - це та, яка відповідає за дорослість іншого дорослого.

Ефір вже доступний у записі у instagram

https://www.instagram.com/lesiamatveyeva?stkn=MTNzY2w3NzlteWl2eQ==