Територія Лагашу, одного з міст-держав стародавньої Месопотамії, могла досягати до 3 тисяч км², з яких, близько 2 тисячі могли бути сільською місцевістю для обробки землі. Такі розрахунки пропонував радянський вчений Дьяконов. При цьому, частина цих земель скоріше за все, належала власне храму. Як припускав вчений Антон Даймель: храму належало близько 2-3 км², при тому сама територія Лагашу теж невелика. Отже, більша частина земель використовувалась в сільському господарстві. Володіли ними переважно місцеві аристократи: різного роду князьки, "працівники" палацу.Іншу ж частину земель займали селяни, люди середнього достатку, у яких до речі, теж були доволі розвинені і великі господарства: траплялись власні рибні пруди, великі поля, худоба. Безпосередньо була також і земля храмова, яка ділилась на три частини, а саме: 1) Нігенна — земля, що залишалась для безпосереднього використання храмом;2) Курра — земля, що належала людям, які обробляли Нігенну;3) Урулаль — земля, яку надавали в обмін на врожай;