Якби Вона була дитиною, то була б дуже бажаною та особливою. Ми рік мріяли про те, щоб Вона народилась (так, під час війни, бо ми такі). А потім прийняли рішення (дуже свідоме!) і поїхали за місто. Ми зачали її у місці, де немає інтернету, де землю затопили поля соняхів, де є Дніпроууу і небо, що дивиться. Ми гуляли з нею в садку, ночували під зорями і зустрічали дощ на березі річки. Згодом повезли у Київ, на Схід та в Херсон, щоб Вона зустріла дивовижних людей: тих, що боронять, тримають і продовжуються. Вистава "КОПАЙ". Вона не така як усі. У неї дивне ім'я. Ми не загадували її якоюсь. Вона сталася така, яка є. Ми любимо її, ви любите її. Вона говорить до глядача віршами Марини Пономаренко, в яких кожен впізнає себе у сьогоденні. Звучить через витонченість скрипки, насолоду гітари і драйв барабанів. Інколи вона використовує мат як художній засіб. Вона витончена. Коли знайомишся з нею, хочеться йти жити своє життя. Зовсім скоро в центрі Києва вона станеться ще раз: 23/05, 18:30 – "КОПАЙ"Квиточки👈