Я боюся книжкових клубів 🙈З одного боку, потрапити за своєю жанровою книжкою до клубу — це велика цінність. Бо я бачу тенденцію, що частіше обирають до обговорення перекладну літературу або нашу довкола високополичну. З другого, ризик. Бо не всі учасники/ці клубу хотіли б читати твою, тож, вона зайняла простір. Не всі цільова. А ще в мене були дуже непрості досвіди. На перший онлайн-клуб за «Лабіринтом» додався специфічний пан, який у чаті розносив усе ще до зустрічі: від стилю, яким не можна писати, до сенсів. Я все це бачила, бо чат попросили створити мене. На зустріч він теж прийшов. Було важко. Гостя іншого книжкового клубу так розносила історію, що офігіла і я, і як мені здалося, ведучий. Я не знала, що казати, бо якщо мене запросили на обговорення, то я би мала щось казати? Тут не спрацює сакральне «не реагуй на відгуки». Ще на одному клубі гість дуже довго й емоційно розказував, який мій персонаж жахливий, стягнути це на зустрічі наживо було важко. Я дуже перестрашена після цього всього. Та і загалом не те щоби смілива людина. Але в травні в мене стався чудовий клуб з Деєю, сонячні учасниці якого відтерапевтували всі мої страхи. Сьогодні, завтра й наступної неділі мене чекають ще 3 обговорення і вже не так страшно🥹