Спостерігаю цікавий парадокс на книжковому ринку.Ключовий аргумент майже в усіх гострих дискусіях — «кожен має право висловити свою думку». Але водночас є категорія, якій думку — практично будь-яку — висловлювати умовно заборонено.І це автори та значно більшою мірою авторки.Якщо ти жартуєш — це цькування. Якщо ти ділишся емоціями, кажеш, що тобі сумно, боляче, страшно, зрештою, що ти злишся — ти не вмієш сприймати критику.Якщо відповідаєш з якимись аргументами — це неадекват, який бігає за читачами. До прикладу, я бачила відгук, в якому констатували «бракує такого-то опису», авторка подякувала за відгук і зауважила, що такий опис є там-то й там-то. І далі отримала хвилю негативу, бо не можна доводити читачам протилежну думку, коли вони вже мають сформовану позицію.Якщо просиш не відмічати в негативних відгуках, не відповідаєш негатив у приватних, загалом намагаєшся не реагувати — ти не хочеш аналізувати відгуки, вчитися й рости над собою.Якщо блокуєш когось — це теж привід для обурення.Я щиро не розумію, чому в публічному просторі масово толерується грубе й некоректне спілкування. Чому поняття професійної етики й коректності публічних висловлювань не піднімається взагалі або обговорюється дуже точково.Тому для себе я поки що бачу один-єдиний вихід — уникати будь-яких просторів, де толерується усе це, і створювати власні.