Я нарешті розпакувала книгу Олени Кузьміної, пофотографувала трохи, і ви ТІКО ГЛЯНЬТЕ НА ЦЮ КРАСУ😍Олена — щира, емоційна, талановита людина; вірю, що книга чудова! Мені страшно її читати через єдину причину — нас точно прив’яжуть до героїв, а тоді покинуть на найцікавішому моменті. Ох, знаю я цих авторок трилогій 😄ПС. З підпису я, звісно, заволала! Раптом комусь не видно, там написано: «Аліні! Як добре, що ти не Дихмаас, бо ти краще: мені вже дуже треба твій стімпанк, чекаю!»А заволала тому, що на Письменницькій конференції від «Своєї полиці» я пітчила рукопис перед видавцями, була дев’ята з десяти учасників пітчингу, і щоб трохи повеселити людей, які могли вже втомитися за день, сказала щось приблизно таке: «Спочатку я думала взяти псевдонім Дихмаас, щоб книги краще продавалися».Оленко, дякую, я цілий день ходжу з усмішкою!❤️ППСС. Ви не уявляєте (та уявляєте, звісно), яка я щаслива, що українські автори і авторки отримують зараз те, чого не мали змогу отримувати десятиліттями. Бо на поличках книгарень ще якихось 10 років тому були пєрумови-громико-камші-лук'яненки. Я вже мовчу про 20 років тому. Це вони були в ТОПах, це вони отримували промоцію, але маховик історії, хоч і страшної, привів нас в часи, коли ми, нарешті, повертаємо своє.⬇️⬇️⬇️