На вихідних прочитала крихітку-роментезі «Даіре: мистецтво обману» від української авторки Юлії Ферн.Брала цю книжку, щоб відволіктися від емоційно складного тексту про Розстріляне Відродження кримських татар, який паралельно читала на анотацію. Так і вийшло, бо це дуже-дуже мила, казкова й солодка історія. Проте з назви та анотації про зваблення крон-принца я собі нашифрувала, що це має бути хтива хтивщина з павутинням брехні й інтриг та сіро моральних рішень, а виявилося все навпаки. Я би навіть її позиціонувала як чистий young adult, включно з аудиторію 13-14 років. Найбільше мені зайшов сюжет: легкий і захопливий. Такий собі фентезійний «Холостяк»: претендентки на серце крон-принца проходять низку вигадливих і смішних випробувань та поволі вибувають. Персонажі дуже класичні для піджанру: голодна й дуже хороша сирітка, дуже поганий принц-блондин, дуже хороший принц-брюнет. Мені більше зайшли подруги головної героїні й взагалі потішило, що у фокусі була не тільки романтична лінія, але й плавний розвиток дружби. Сама романтична лінія теж мила й світла. Пара обмінюється записочками, разом читає книжечки, пʼє какао, він дарує їй спочатку кролика, а потім своє серденько. А тоді всі хороші перемагають усіх поганих.Мені ця історія вайбувала «Щоденниками принцеси», «Зачарованою Еллою» та «Зачарованою». Легко, світло, казково. #Кузьміна_читає