Минулого року «Посібник зі знищення вампірів від південного книжкового клубу» Грейді Гендрікса став моїм найкращим жанровим перекладним прочитаним.Цього року його ж «Як продати будинок з привидами» теж десь дуже поруч у топі.Гендрікс майстерно обігрує класичні горорні елементи: спершу вампірів, тепер — жаских ляльок. Але я люблю його за інше.За глибоких пропрацьованих персонажів, у першу чергу — жінок. Не розумію, як йому вдається так добре працювати з дуже чутливими темами: материнство, сепарація від матері, стосунки. Але ж вдається. І така глибина — це те, чого мені зазвичай бракує в горорах. Окреслені побіжно персонажі не викликають особливих емоцій, тому за них і не надто вболіваєш. Одразу згадую героїв «Ритуали», яких навіть розрізнити було важко. Помер собі й помер, наступний. У центрі «Як продати будинок з привидами» ідеальна старша сестра і її довбень-брат. Вони начебто ненавидять одне одного, сестра тривожна досягаторша, брат у вічних пошуках себе. Їхні досить специфічні літні батьки гинуть і двом проблемним сіблингам доводиться проживати втрату разом.Навіть без горорноі лінії це було б сильно. Але й історія зловісних кровожерливих ляльок тут потужна. А ще білки! Сцена з білками в Гендрікса мені була набагато емоційніша, ніж сцена з білками в «Світанку перед жнивами». І наостанок: описи. Це шикарні обʼємні деталі, які змушують вірити історії. Наприклад, сиблінги проживають одну з найбільш емоційних сцен в оточенні гидкого смердючого фастфуду. І як же ж воно написано. Я би радила цю книжку всім авторам і авторкам, які страждають від протокольних описів. Та й просто всім. #Кузьміна_читає