Вчора ми багато говорили про канонічні події (не можна втручатися!) в житті письменника-початківця. Коли він пише свій перший рукопис і цей перший рукопис стає першою книгою.І захотілося накататати довгопост про одну з таких подій-фейлів. Це негативна публічна реакція автора на перший негативний відгук на свою книгу. Чому це канонічно - бо автор на початках взагалі не відстрілює, що ок і що не ок і не вміє у письменницько-читацький етикет. Особливо, якщо ще й до цього не був активний у соцмережах, не вів блог. Бо коли вперше стикається з негативом - перша реакція "бий-біжи" трансформується у бажання "захисти-поясни". "Захисти" - бо автору часто непросто сепаруватися від власного тексту і він його сприймає, як частину себе - свою руку, ногу, печінку, вухо. Але у більш тонкій матерії (вдаритись рукою в стінку стерпить, а от текст коли вдарять - може бути до сліз). А "поясни" - бо ж автор найкраще знає все-все, що заклав у свій сюжет. А ще може бути шкода, що хтось чогось не помітив і захотітися на це вказати. Бо ж - тоді точно все стане на свої місця. А ще, що текст начебто сам за себе сказати не може і начебто світ соцмереж завжди відкритий до думок обох сторін. А ще автор може думати, що його пояснення все виправить і автор відгуку от-от змінить свою думку, варто лише дати кілька підказок.Ні. Звідти і ось ця вся навала крінжі: ви не зрозуміли, ви не доросли до цієї книжки, можливо, потім зрозумієте. Її автор найчастіше (бо за всіх не скажу) пише з найкращих намірів. Проте публічно він тільки закопує себе глибше і глибше. Але! Не все втрачено! Адже друга канонічна подія в житті письменника-початківця - зрозуміти, що перша канонічна подія - фейл і крінж. І так, саме на таких помилках він вчиться вміти у етикет книжкового світу, розуміє, що ок і що не ок. А історію про свою першу реакцію припасає для мемуарів та для розповідей на подіях.Що я цим хочу сказати? Автор має право помилятися. І точно має право на емоції. Публічний прояв негативу у відповідь на негативний відгук, намагання переконати когось, що насправді книга крута, а це він щось не так прочитав - крінж і фейл. Але навіть, якщо так сталося (див. причини вище) - це не має бути причиною для кенселінгу, не має бути причиною відвернутися від автора і закопати його на 5 метрів під земельку навіть без права на клумбочку зверху. Хотілося, щоб не мало бути.Бо хороший автор це зрозуміє і визнає (одразу чи трішки пізніше). Наб'є свій перший синець. І працюватиме далі. Навчиться, наростить броню, усвідомить, що не можна всім подобатися і такого ніколи не буде (теж з канонів), буде готовий, що завжди будуть ті, кому не зайшло, буде і конструктив і хейт - буде все. І якщо він у цій сфері - він з цим має впоратися (випрацює власний алгоритм) + буде рости з критикою, брати щось корисне для себе, звертати увагу на власні слабкі місця. Або ні (але ця історія не про таких авторів). З готовими знаннями ми не народжуємось, можемо їх лише здобути. І найяскравіше - у такий фейловий спосіб. І навіть коли здається, що все очевидно (як можна цього не знати і не розуміти), емоції можуть взяти гору, відсутність досвіду може взяти гору, невдалий час, невдалий збіг. Обійми всім авторам, які намагались вплинути на думку читача. Обійми всім читачам, чию думку намагались змінити автори. Працюємо далі. Їдемо далі. Ми вчимося. І ми - таки канон 🤟