канал мистецького призначення | Книга-конспект про кіно від режисера та сценариста «Мої думки тихі» та...

Книга-конспект про кіно від режисера та сценариста «Мої думки тихі» та «Люксембург, Люксембург» — Антоніо ЛукічаСкажу одразу, якщо ви не любите спойлерів, то перед прочитанням книги неодмінно варто ознайомитися з вищезазначеними кінострічками, а також зазирнути на ютуб-канал «Мої думки про кіно». Мені подобається усе, що робить Антоніо, бо він має хист запам'ятатися завдяки своїй самобутній подачі, що балансує між серйозністю та іронічними вставками. Ця праця — не виняток. Кумедно, що попри те, що книга є нонфікшином, читаючи, я уявляла ніби її озвучує сам автор. Лукіч називає це видання своїм конспектом і ви дісно отримаєте справжню збірку думок, яку вже за вас структурували і навіть повиділяли все найголовніше. Це такий собі потік рефлексій та порад за 15 років режисерсько-сценариського досвіду, сформований у цілісну розповідь.Мені, як людині не зі сфери кіно, було максимально цікаво зрозуміти описані процеси зсередини. Оскільки допитливість — одна з головних рис, яка має бути у сценариста на думку Антоніо Лукіча, саме відповіді на численні питання ми знаходимо у його праці:- як зрозуміти, чи важлива ця сцена для сценарію,- чому запитання і парадокс — це основа всього,- як перевірити, що ідея хороша,- яким має бути баланс між емоційністю та раціональністю,- чому розуміння головного героя розпочинається з його бажань,- хто такий скрипт-доктор,- у чому проблема поганих фільмів,- яка різниця в подачі в кіно й літературі,- з чого почати кінострічку і який це матимете ефект.На закріплення засвоєних знань автор пропонує цікавезні вправи, за які я з захватом бралася відразу. Окрім того, уже засвоєні поняття використовувалися надалі без додаткових пояснень, що також спонукає розбиратися з ними, для подальшого розуміння матеріалу. Не знаю, чи згодиться ця книга професіоналам, однак для новачків, чи тих, хто хоче привідкрити залаштунки професій кіноробів, точно підійде.Певно, мене найбільше подивувало, скільки тут було особистого. Звісно, я розуміла, що у своїх фільмах режисери доволі часто рефлексують над питаннями, якими задаються самі, однак ця праця показала мені яким насправді є Антоніо Лукіч як людина.P.S.: схоже, у мене з'явилося улюблене видавництво Stretovych 🥰#мистецька_бібліотека