канал мистецького призначення | Сьогодні у рубриці #знайомство_з_митцем художниця Женя Мачковська. У т...

Сьогодні у рубриці #знайомство_з_митцем художниця Женя Мачковська. У тебе в Instagram я побачила відео, де в трьох пунктах розказано, про що твоє мистецтво. Пройдімось по кожному з них. Перше – внутрішні стани й досвід, тобто дослідження як людина співіснує з власним досвідом і як емоції впливають на сприйняття реальності. Ти одразу прийшла до того, щоб виносити назовні те, що у середині?Певно, відправною точкою стало повномасштабне вторгнення. До того я не знала про що я і чого хочу: у мене був свій стиль, однак не було теми. Мені було цікаво щось дослідити. Насправді я знаю багатьох митців, у яких, навпаки, був ступор, вони не працювали, а для мене це була абсолютна рефлексія на війну, яку я почала записувати і замальовувати у щоденник. Внутрішні стани, як на мене, дуже прослідковуються у моїх тодішніх роботах: вони суперемоційні, іноді аж страшні. Звісно, з часом ми адаптувалися, тож і в моїх роботах це відобразилося, вони стали спокійнішими. Таким чином розпочалося дослідження питання пристосування до нової реальності. У нас щодня оксиморон. Звичні радощі життя поєднуються зі страшними нічними обстрілами.Станом на зараз я відчуваю, що висловилося на тему війни, однак оскільки я зараз живу у цей час, вона точно знаходитиме свій відбиток у моїй творчості. Навіть мої персонажі, їх деформований стан, певно ніколи не наблизиться до реалістичного. Війна змінила нас зсередини. Ти згадала про щоденник. Я помітила, що це дуже поширена практика для початку повномасштабного вторгнення. Можна навіть сказати, що це такий феномен. Не лише митці, а й звичайні люди, які переважно не вели жодних записів до того, раптом відчули таку потребу. Розкажи, яким був твій досвід?Так, я також до того не вела. Однак я помітила, що багато людей робило якісь буквальні замальовки, чи грубо кажучи писали новини за день. У мене інша історія, це було про мій емоційний стан.Я почала його вести не у перший день, разом з рідними і знайомими опинилася неподалік від Ірпеня, у Макарівському районі. Треба було просто чекати, бо ми не знали що далі. Через кілька днів прийшло усвідомлення, що треба вже щось записувати, бо я не вивожу. У мене з собою був блокнот і червоний маркер. Спочатку це були мої думки і відчуття, потім — малюнки. Цей щоденник став моїм клубком емоцій, куди можна їх вимістити. Тоді я не усвідомлювала, що роблю якийсь проєкт. Це прийшло пізніше, коли я була в Дніпрі, вдома. Відрефлексувала і подивилася на нього вже інакше. Він тоді поїхав у Грузію на виставку і був поміщений у скляну вітрину, як частина історії, експонат. Ти вже не раз зауважувала, що твоє мистецтво про тебе. Власне, описуючи свою практику, ти кажеш, що це дослідження межі між особистим та універсальним. Тобто ти екстраполюєш власний досвід, аби хтось міг співвіднести його з собою?Так, абсолютно. Однак я не робила цього навмисно. У першу чергу, мені цікаво досліджувати свої емоції, тому що вважаю це більш правдивим. Водночас коли розповідаю, про що ця робота для мене, може знайтися хтось зі схожим досвідом, і тоді людині це теж відгукнеться. Звісно, буває й так, що мої роботи інтерпретують по-своєму. Як на мене, це класно, хоча я й заклала свій, відмінний, сенс. Мені здається, що так моя робота стає багатошаровою.Продовження розмови у коментарях, де ви також можете поставити запитання, якщо вам цікаво дізнатися про мисткиню більше. Instagram Жені ось тут.