Хочу зменшити дистанцію.Я прагну, аби цей блог асоціювався у вас з певною особистістю. Для цього вона має хоч іноді оприявнюватися. Уже кілька місяців я думаю, як потроху писати про себе. Та певно, банально, варто просто почати. Під кінець першого кварталу 2025 року я знову повірила у мрії стати культурною журналісткою. Спочатку року замовлень майже не було, аж раптом розпочався курс літосвіти (читайте далі, це не рекламна інтеграція). Передусім я йшла туди не за знаннями, а цінними контактами: лекторки — це зокрема редакторки медіа, де б я радо працювала. Мету я виконала, мої тексти вже є в Українській Правді. І, маю надію, що це довгострокова співпраця (:Доки я сиділа без роботи, та не без діла, вже почала думати, що певно журналістика — то не моє. Щойно повернулася, одразу ж збагнула: мені цього бракувало. Відчуваю себе настільки наповненою у момент, коли входжу у стан концентрації і пишу! Станом на зараз — це робота моєї мрії. Також вже давно хочу поспілкуватися з вами про те, що б ви хотіли бачити на цьому каналі. Мені справді цікаво створювати щось нове: підвищити свій рівень обізнаності й робити щось корисне для вас. Чекатиму на ваш фідбек у коментарях (:#моє