Підсумки року, нажаль, не дуже радісні. Я насправді не знаю, який вихід можна знайти з поточної ситуації. У мене були деякі думки і поради ще рік тому, але зараз вже момент просрали навіть для них.По-перше, я дуже злий на українські еліти, які довели країну до великої війни. Зараз мені обов'язково напишуть "Росія б все одно пішла воювати". І будуть повністю праві. Але щоб втікнути від ведмедя, не треба бігти швидше ведмедя, треба бігти швидше інших. У СРСР було 14 республік-колоній, але велика війна прийшла лише у одну. Всі інші або відпетляли, швидко стрибнувши у НАТО, або досі гуляють "між крапельок", або змирилися з частковою окупацією і чекають моменту воювати за колишні території дипломатично.Далі я пропонував поставити ультиматум ще Байдену: "або крута летальна зброя завтра, або ми післязавтра здаємось". Геополітичний переворот шахової дошки і потенційні ЗСУ у складі ЗС РФ з прицілом на Польщу і Балтію - це вже нехай їбе колишніх "партнерів". Не хочете бути нормальними союзниками - не будете, ніхто насильно не затягує. То будете мати велику проблему на східному кордоні.Далі були марні тексти про недопустимість руйнування громадського контракту і припинення діалогу держави і громадянина. Але найняти буси з бандитами вийшло дешевше. Коли це досягло своєрідного апогею, я навіть думав закрити бложик. Але вже хочеться додивитися, чим же то закінчиться і як вони будуть викручуватись.У підсумку на кінець 2025 маємо вщент зруйновану країну, з міліонами біженців, загиблих та скалічених, з народом, який досі продовжують ділити за мовою на касі у АТБ чи якого там письменника можна читати в себе під подушкою, при цьому продовжуємо втрачати території. Без гарантій компенсацій зате з авторитарною владою. З партнерами, у яких грошей спиздили на золотий унітаз розміром з Батьківщину-мати, мінімально.З наступаючим.