нарешті приснився легальний #сонЯ був кимось на кшталт вікінга, але відчувалося як інша народність і культура, просто схожа. Я з мужиками плив на торговому кораблі, в сусіднє село так би мовити, але замість села там були тліючі залишки, а по землям бродили солдати в латах і під невідомим прапором. Виявилося що це люди з материка, яких ми давно вже не бачили (принаймні за мого життя, а там мені теж +-20 було), і ці люди вирішили влупити контрудар у відповідь на атаки наших вояків.Загалом нас пов'язали і кинули в клітку для рабів, бо ми хоч і ніхуйовими воїнами були, але там без шансів. Так ми їхали декілька днів, поки одного разу вночі я не попросився піти посрати (єдиний привід вийти з клітки, сцяли ми крізь грати). Там мене до кущів проводив сторож, якого я ледве зміг ланцюгом задушити і забрав шмот. Отак я одівся в ворожий одяг, і, намагаючись не палитись, почав ходити по табору. Порахувати людей було складно, але їх було приблизно 200 мужиків, усі мають нормальну броню, зброю і доступ до харчів, в той час як нас було 34 людини, в обдрістаних тряпках. Момент саботажу я погано пам'ятаю, але я встиг видати всім чоловікам зброю коли їх випустив, ми по тихому почали різати тих хто спав або був неуважний, так ми встигли людей 80 перебити перш ніж заволали тривогу.Якимось чином нам таки вдалося всіх перебити, земля аж чвакала від крові, а ми позбирали найкращі шмотки, набрали їжі з конями і стали шукати дорогу додому. На своєму шляху нам ще декілька менших загонів трапилося, їх ми без найменших проблем перебили, таким чином ще декілька десятків своїх людей витягли з полону.І от, нас сотня, я їх веду до узбережжя, і нам назустріч виходить армія. Наша армія, з конунгом на чолі. Виявляється, що до них дійшли чутки про атаки і вони висунулися бити вражину, паралельно допомагаючи в тих селах де це потрібно. Ми розповіли конунгу про те хто ми і що з нами сталося, після чого він мене і ще декількох чоловіків нагородив, кожного по своєму.Таймскіп, я в рідних землях, їду на своє весілля. Жінка моя просто неймовірна красуня, висока, волосся золоте наче колоски в полі, погляд такий що забуваєш про що говорив. Найприємніше те, що вона була зовсім не проти весілля, тому все пройшло дуже легко, ми всі жерли і пили так наче це останній наш день. Я то вижрав напевно цілу бочку пива, після чого мене хлопці понесли в берлогу, де мене чекала моя дружина. Прокинувся я вже тут, без дружини і тверезий😔