💬 В мене багато думок з приводу цієї книги. Вона змогла підсвітити такі точки зросту про які я і не здогадувалась Загалом книга про те, що існує два типи мислення: зростаючий та фіксований. Якби існував експрес-тест на тип мислення, то він складався б з одного запитання: «Як ви ставитеся до помилок?». Люди з мисленням зростання сприймають їх як невідʼємну частину успіху, а з фіксованим — шпортаються об них і дорікають собі за кожну хибу. І насправді в кожному з нас в тій чи іншій мірі присутні обидва типи мислення. Головне звертати увагу на це і не дозволяти фіксованому взяти гору. 🪐 Для себе я зрозуміла звідки в мене взявся фіксований тип мислення. Банально, але з дитинства. Мені не бракувало любові та віри родини в мене і це зіграло злий жарт. Мені хотілось і далі залишатись в їх очах кращою, не розчаровувати і тому я обирала те, де точно можу досягнути успіху, а не ризиковані проєкти. Я приховувала свої вади аби не боротися з ними. Шукала людей, які підвищуватимуть мою самооцінку, а не спонукатимуть до саморозвитку і до речі, про це другий мій інсайт ⬇️🪐 Читаючи книгу я відслідкувала, що фіксоване мислення було у всіх моїх попередніх стосунках. Мені хотілось бути розумною і кращою в парі. Довго не буду про це, але ось цитата з книги, яка мене на це наштовхнула:Учасники дослідження з фіксованим способом мислення відповідали, що ідеальний обранець (обраниця) має:- підносити мене на пʼєдестал;- бути людиною, з якою я почуваюся досконалою (досконалим);- молитися на мене.Одне слово, ідеальний обранець повинен мліти від їхніх фіксованих якостей. Мій чоловік каже, що теж уявляв таке — хотів бути богом, якому поклоняється супутниця життя. На щастя, його мрії змінилися до зустрічі зі мною.Натомість учасники зі способом мислення, націленим на зростання, сподівалися покохати зовсім іншу людину. Вони відповідали, що ідеальний обранець (обраниця) має:- бачити мої вади й допомагати мені виправлятися;- спонукати мене бути кращою людиною;- заохочувати мене вчитися нового.Звісно, вони не шукали партнера, що буде кепкувати з них чи знижувати їхню самооцінку. Їм потрібна була людина, поруч із якою можна розвиватися. Вони не вважали себе довершеними особистостями, без жодних вад і не думали, що їм нічого вчитися. Але при цьому у книзі я знайшла для себе формулу, як боротись із синдромом самозванця завдяки формулюванню «поки що». Нещодавно я зайшла в один дуже важливий для мене проєкт як для експертки і мій синдром самозванця зі своїм: «та хто ти взагалі така і чого ти вирішила, що взагалі можеш з цим впоратись» теж зайшов разом зі мною, як позаштатний радник. І чесно скажу, мені було сильно хвилююче від моменту першого дзвінка з клієнтом до початку співпраці, бо питання «чи впораюсь» внутрішньо фонило з усіх сторін. Та й зараз я час від часу боюсь, але беру свій страх за ручку, кажу собі: «Так, так, маєш рацію. Мені ще в багатьох моментах бракує досвіду та треба розібратись в специфіці (поки що), але я знаю, що робити. Давай спробуємо. Це наша точка зросту».Не бути ідеальною, але ставати кращою через постійне долання своїх страхів та виходячи із зони комфорту. Як підсумок: книга точно варта часу та дозволила мені відкрити себе самій собі. Тому рекомендую, якщо застрягаєте і не розумієте чому 👌