🏵️🫧👁️

THE SMILE — COTOUTS👁️🫧🏵️

Цього місяця вийшло два альбоми: один у Славка Вакарчука (його я не зміг дослухати), а другий у Тома Йорка (його я прослухав десятки разів). Якось ми їхали з дружиною і вона порівняла страждання Тома та Славка. Вона сказала, Том страждає, не намагаючись показати, що в нього сталеві яйця. І знаєте, мабуть, тому його страждання я й люблю. Вони не всупереч чомусь, а просто, тому що — це окреме повноцінне відчуття, якому є місце і з якого можна дістати чимало енергії. Й навіть конвертувати її в бабки, як показує практика. Та в The Smile цих страждань не відчувається. Їх там рівно стільки, скільки треба аби драматургія дала можливість запустити безкінечну спіраль пісні. Новий альбом The Smile Cotouts — це якась квантова музика, що є водночас матерією і часом. Він нагадує мені осяйний легендарний In Rainbows, своєю багатошаровістю та різногранністю. Навіть не просто нагадує — я чую в серці віддзеркалення тої музики, що колись неабияк змінила моє життя. Зауважу, що це другий альбом Йорка, Грінвуда та Скіннера за рік. І другий так само епічний (і навіть епічніший). Іноді під час прослуховування складається враження, що це грають не три людини, а триєдина свідомість, що пронизує цих музикантів, а до купи ще й тебе слухача. На цьому альбомі до них також приєднується ще медіум саксофона Robert Stillman. Частину з альбому мені пощастило почути на концерті цього літа в Римі. І тоді не було жодної пісні, де музиканти (за винятком ударника Скіннера) не змінювали б інструментів. Тобто команда щоразу виносила гітари, викочувала фортепіано, виставляла правильні початкові показники на Moog, замінювала Грінвуду подраний смичок, яким той грав на басу. Складалося враження, що гурт з усім персоналом — єдиний організм, а музика, що народжується — це справжні живі діти з чарівних реальностей. Всі пісні традиційно поліритмічні, але до всього вони ще й звучать якось нетерпляче, і від цього живо. Ніби новий метелик, що ось-ось вибереться з кокона. Я раджу вслухатися в альбом цілком і на репіті кілька разів. Але якщо ви не хочете пірнати так глибоко у цю мікстуру року-джазу-віддаленогоIDM-неокласики-панку-абощо, то обійміть своєю свідомістю тіла цих треків:🎵 Zero Sum — потужний прогулянковий бенгер та й годі;🎵 Colours Fly — напівгнітюча, напівкатарсична медитація, що розганяється аж до стишення;🎵 Don’t Get me Started — я б назвав це саундскейпом триєдиної душі Йорк-Грінвуда-Скіннера;🎵 Tiptoe — сінематік утіха, сповнена любові, огорнутої теплою ковдрою суму;🎵 No Words — а тут стрибок від медитації, до досить радійної форми (радіо здорової людини, авжеж). Але всі слова, що скажу я, будуть зайвими, цей альбом потрібно слухати. А ще почитайте текст на Pitchfork, що розкриє не лише культурні, але й соціальні грані цього твору. Cotouts в моїй особистій ієрархії точно потрапляє у топ-5 альбомів, які би я увімкнув послухати іншопланетянам або показати культурний рівень нашої цивілізації.#TheSmile #epic_albums