День Тризуба — день нашого коду націїТризуб — не просто малюнок на печатці чи штампі. Це символ, який проходить крізь кров, крізь покоління, крізь віки боротьби. Це те, що вирізали на стінах в’язниць, що приховували під одягом у найтемніші часи, що малювали на касках і стягах, вирушаючи в бій.Його стирали з прапорів, палили, забороняли. За нього саджали, за нього вбивали. Але знаєш що? Він вижив. Бо тризуб — це ми.Сьогодні він офіційний. Сьогодні він не ховається в підпіллі, не вирізається на колодах у Сибіру, а гордо сяє на нашій формі, на техніці, на серцях. Але це не означає, що він у безпеці. Бо ворог все ще хоче його стерти.І тут питання не в символі, а в нас. Чи усвідомлюємо ми, що тризуб - це не просто герб, це відповідальність? Чи розуміємо, що він означає не “нас не пустили в НАТО”, а “ми самі собі держава, і ніхто не має права вирішувати за нас”?Сьогодні, як ніколи, важливо не просто вшановувати символи, а жити ними. Не просто носити їх на рукавах, а бути гідними їх. Бо тризуб — це не про документи. Це про право на свою землю, свою історію і своє майбутнє.І раз уже нам випало жити в час, коли цей герб знову на передовій історії — давайте зробимо все, щоб він залишився там назавжди.Чистий, сильний, український.З Днем Тризуба! Нехай завжди буде кому його носити і кому за нього боротися.