Ви в мене не питали за спецслужби, а я давно хотів сказати кілька слів за спецслужби.

Люди, які ніколи там не працювали, уявляють собі спецслужбу неправильно, бо думають про Штірліца.
Люди дивляться на спецслужбу і думають, що там сидять холодні чоловіки з кам’яними обличчями, які знають сім мов, пам’ятають номер вашого паспорта, можуть пробігти 800 км і 300 раз віджатись, а ще вчора 5 разів обманули Мюллера. Але ці самі люди б схуїли розуміти ким насправді є ті аварійні тіпи і чи хотіли б вони, щоб з такими тіпами зустрічалась їх донька.

Друзі мої, не треба так романтизувати державу.
Спецслужба - це місце, куди доля особливо любить приводити аварійних людей.
Там сидить начальник управління, який третю годину шукає людину, відповідальну за те, що сталося годину тому. Він з академії, він кадровий, він понятий.
І там обов’язково сидить Кабан із озу.

Кабан - аварійний тіп складної долі.
У Кабана три розлучення, сім доган, дві подяки, конфлікт із половиною вертикалі, пара кримінальних справ, мутна біографія і дивовижна властивість опинятися саме там, де нормальна людина сказала б: Я в це не полізу.
Кабан полізе. І саме аварійні персонажі приносять результати.

Бо якщо о другій ночі горить склад, зник відповідальний, сусіднє відомство бреше, начальство нервує, документи суперечать один одному, а до ранку треба зробити так, щоб задача була виконана, - Кабан нарешті почувається добре.
Кабан розправляє плечі.
Кабан каже: - А проблема в чому?
Оце і є природне середовище спецслужб.

Тому що нормальних людей держава туди заманює зарплатою, погонами і романтикою. І вони загалом майже безкорисні, бо потрібен аварійний сетап якостей щоб бути ефективним.
Тому залишаються аварійні.
Людина зі здоровою психікою хоче зрозумілих повноважень.
Аварійний персонаж хоче номер телефону людини, яка реально може вирішити питання.
Нормальна людина читає посадову інструкцію.
Аварійна питає: - Хто тут найсміливіший?
Нормальна людина боїться відповідальності.
Аварійна боїться тільки одного - що проблему вирішать без неї.

Саме тому там така дивна концентрація людей із характером, який у цивільному житті назвали б важким.
Вони сваряться з начальниками.
Не поважають формальні кордони компетенцій.
Мають патологічну схильність лізти туди, куди їх не кликали.
І щиро не розуміють фрази: - Це неможливо.
Для них «неможливо» - це не висновок.
Це технічне завдання.

Звичайно, у мирний час такі люди страшенно заважають державі.
Вони ставлять незручні питання.
Ламають красиві схеми.
Телефонують не по субординації.
Псують статистику.
І взагалі справляють враження людей, яких треба кудись подіти.

А потім приходить справжня криза.
Начальник управління дивиться на кадрового Штірліца.
Кадровий Штірліц дивиться на начальника управління.
Обидва дивляться на телефон.
І хтось дає слабину і питає: - А де Кабан?
І в цю хвилину стає зрозуміло, навіщо держава терпіла цього мудака.
Бо система будується нормальними людьми.
А коли система ламається - приходять аварійні.
І, як правило, саме вони знають, що робити.

Можна або рибку їсти, або в лодку сісти.
Можна всією країною репостити результати спецслужб.
Можна всією країною потім дивуватись аварійності діяльності аварійних персонажів з цих спецслужб.
Але це інфантильно. Ви або хочете ЦРУ вдома, або в вас буде розвідка Білорусі з відповідними результатами, але без нюансів.

Джеймс Бонд вдома це і про звитяги і про проблеми. Бо деталі, як відмазували операції Джеймса Бонда всім мі6 в кіно не потрапляли.

Такий шлях.