У нас дуже багато навʼязано «треба»:

Треба змінювати картинку
По-дурному їхати в той самий готель, якщо є інші
Використовувати відпустку треба на максимум, щоб побачити більше
Приїхавши в місто гуляти весь день
Пити, їсти так, щоб було важко дихати

І я думаю, що це в тому числі наслідки того дефіциту, який був у наших батьків. Який ми отримали у вигляді нарцисичної травми, яка вічно «голодна».

Я раніше відчувала багато тривоги, якщо не дай Бог проспала в подорожі, або рано заснула. Ніби постійно відчувалось, що я щось втратила.

Ще в 2016 я обирала нічні переїзди між містами Італії, щоб не втрачати на них світловий день😁🤣

Зараз я можу лягти рано спати, навіть, якщо це Париж. Або не виходити пів дня з номеру, бо так хочеться, пропустити оплачений сніданок і не йти в спа, тільки тому, що воно є в готелі. Сьогодні навіть не дивилась, яка є їжа на столах, взяла салат і рибу, і все.

А ще я майже не фотографую нічого, бо не люблю.

Це все стало можливим завдяки психоаналізу, саме він допоміг мені зробити мій голос голоснішим, за чужі «треба».

Тому вважаю його надзвичайно сильним інструментом зараз, коли сил і так мало, а тут ще голос всередині тягне в різні сторони і атакує постійно «треба, треба, треба».

Важливо: вам може самим хотітись гуляти по 20к, витрачати відпустку на активні поїздки, фотографувати та знімати.

Немає «правильного» бажання.