Ну що ж. Подивилась. Подушню перед сном. Фільм Диявол носить Прада 2 — це жива ілюстрація того, що буває, якщо нічого не міняти у психіці. У Енді так і не зʼявилось стабільної самооцінки і здорової агресії, тільки пасивна. Вона продовжувала рятувати всіх підряд, крім себе. Біле пальто про яке їй всі кажуть, вона в свої 40+ по фільму заперечує та моралізує. Тінь абсолютно витіснена.Мазохістам взагалі важко хоча б якось змінити сценарій без допомоги та освіти про свій тип особистості. Загалом у фільмі показали ВТОМЛЕНУ ПСИХІКУ, ригідну, не гнучку. З першого касту там тільки у Найджела ще хоча би трохи залишилось живої частини.Емілі, Міранда, Енді і її друзі (крім жінки з галереєю) — всі вони знаходяться в супротиві до реальності, до своїх можливостей та обмежень, до того, що все закінчується і вчасно потрібно вміти завершувати один етап і перелаштовуватись на інший. А також, у всіх криза ідентичності. Дуже тонко проілюстровано підтримку фантазії.Як сказав Найджел: «Ми просто продовжуємо робити вигляд, що Подіум все ще існує таким, яким ми його створювали». А ще, додам про мазохіста:Мазохіст — це садист, який направив всю свою агресію на себе. Тобто вони з Мірандою однакові і різні одночасно. Про що Міранда неодноразово їй підкреслює, все таки психопати та нарциси вміють помічати слабкості та тіні інших 😈Хто дивився, як вам? Який розбір цікавіше — Майкла чи Prada? 👇