Друзі, хочу трохи прояснити, щоб ви дарма не тривожились на мій рахунок. Мої зміни в житті зараз в певній мірі раптові і не зовсім сплановані мною. І так, будь-який фініш – це не просто старт, як писала Ліна Костенко, але і втрата. Наразі я прощаюсь з Португалією, яку встигла полюбити як дім. Саме тому я пишу про сум, роботу горя, але це ще раз нагадує про те цінне, що вдалось тут прожити. Сум – це не погано, якщо ми хочемо зробити свою психіку міцною та зрілою, то повинні навчити себе, що сум – це така ж частина життя, як і радість, і задоволення. Більше того, в роботу горя, щоб навчитись горювати, не застрягати і не проскакувати, не соромитись і не приховувати – я вклала 4 роки терапії і понад 20000$ (працювала з цією темою з великою кількістю спеціалістів). В моїй сім'ї не можна було горювати. І при цьому, коли я стала психологом, і почала аналізувати історію свого роду, особливо по жіночій лінії, то знайшла там і самогубства, і жіночий алкоголізм, і самотність, і нарцисичні захисти "ні до чого не прив'язуватись". Тобто в моїй сім'ї депресивні стани стали Тіньовою стороною, їх витісняли, висміювали, знецінювали. Через що травма передавалась як гаряча картопля з рук в руки. Від прабабусі до бабусі. Від бабусі до мами. Від мами до мене. Це я до чого вам так багато пояснюю? Я горюю і це чудово ❤️

Я більше не соромлюсь своїх почуттів, не тікаю від них в роботу, не заїдаю, не запиваю, не натягую посмішку і не кажу собі: "зберись". А зміни зараз – вони обов'язково позитивні, хоч і непрості. Ми з сім'єю розставили приорітети і вирішили дати собі кілька років на зовсім новий досвід. Тому у мене скоро почнеться Prime Era ✨

Етап легкості, жіночності, краси, а разом з цим – етап поглиблення своєї майстерності та нових цілей в реалізації (я нарешті буду писати книгу і зупиню майже всі проекти). Попереду навчання на клінічного психолога та тілесного терапевта. І багато суконь, спорту, затишку, свободи. Довіряю собі, чоловіку та Богу. Відчуваю цей період як велику Весну в своєму житті.