Хотіли іншого, коли були в раю.Адаму нудно, особливо Єві.Торкались Бога, слухали змію.І з нами змії в кожному едемі.Ми гнані звідусіль, услід за вами.І кубляться думки, і цикають ідеї,Лускаті мрії, заповзають зваби,Які лякають кожного, проте іПритягують. Кому той страх завадив?Попи помоляться, помиляться юдеї.Людина прагне вгору до небес —Долина смерті приготована для неї.Багато — це ніщо, тому що — ще не все.На завтра захват стане позіханням,Свою змію Адам з Едему унесе.Змія — Адама. Та невже заранняНе зрозумілий вислід заборон?Пиляє ґрати перша і останняЛюдина. І над нею вир ворон.Вперед — завжди униз. Тюрма хоробрим.Нам даний розум, аби він зборовЗдоровий глузд. Бігом туди — за обрій!Прокинеться змія, відколи страх засне.Все набридає. Бог занадто добрий.Все набридає швидко: небо весняне,Що падає листва, що заметіль злітаєІ млосність літа нашого. Я неЗабуду ту, яка єдина ТА є,Коли втечу від неї уночіДо тих нових, яких іще не знаю,Що гірші, ніж вона була, та чиЦе спинить грішника від свіжої спокуси.Змія шипить: скуштуй, шукай, втечи!Відмінності спокуси від спокути —Це літера одна і три цвяхи.Свободою ув’язнений і скутий.Лиш тільки де диктує Дух Святий —Кайдани падають і янгол нас виводить.Я йду за ним, куди б не вів. А ти?Земля благословенна там і води.Співають канти на свята,Святим складають оди.Корчинський | Співпраця | Мерч | Книга | Актуальний збір