Власне, з ПДВ у прифронтових регіонах усе доволі просто

Малий бізнес там не є «економікою зростання». Це економіка присутності. Поки є магазини, СТО, аптеки, кав’ярні місто ще існує. Коли вони зникають, зникає й сенс залишатися.☝️У Запоріжжі життя тримається на великих промислових підприємствах, які продовжують працювати навіть під час війни. Навколо них живе дрібний бізнес - сервісний, з мінімальною маржею, без запасу міцності. ПДВ у такій моделі не «з’їдає прибуток». Він робить роботу безглуздою.

📛На Сумщині бізнес працює з простоями. Сьогодні є оборот, завтра ні. Податкова система, яка вимагає регулярності, в таких умовах не працює в принципі. Тут не питання «хочуть чи не хочуть платити». Тут питання немає з чого.❗️

Харківщина живе короткими циклами. Центр ще тримається, райони ні. Малий бізнес там це базові послуги біля дому. 🛑

На Донеччині малий бізнес це забезпечення мінімальних потреб. ПДВ тут не стимулює нічого. Він просто знищує легальну діяльність як клас.❗️

І тут важливо почути просту річ.ПДВ це податок для економіки зі стабільним обігом і прогнозованим попитом. У прифронтових регіонах цього немає і найближчим часом не буде.

Тому уніфікація податкових правил виглядає красиво на папері, але в реальності означає економічне згортання територій. Немає ідеальних рішень. Але є рішення, які залишають шанс. І є ті, які цей шанс забирають.