«Нічогісінько не очікувати теж добре. Спокійно. Як не крути, а значно радісніше, коли не хочеться нічого: без особливих бажань майже неможливо розчаруватися — це про прийняття.Певна, що існує ще безліч різних радостей. Так само певна, що кожну з них здатні принести ті чи ті книжки. Але чи може задовольнити їх усі одна книжка? Здається, така знайшлася. І йдеться мені про “Стежку тудою” Віталія Жежери.“Стежка тудою” — збірка колонок, написаних Жежерою від 2016 року і донині. А проте колонками ці тексти язик назвати не повертається, настільки вони самобутні. Оксана Забужко каже, що Жежера пише “жежерики” — пристанемо й ми на це визначення. За ним ховається імпресіоністична уважність до кольорів, звуків та текстур, десь наративність, десь притчевість з обовʼязковим пуантом наприкінці. Й це завжди момент, коли стежка неочікувано звертає в гущавину, до якої, здається, навіть сам автор часом не готовий», — пише Аріна Кравченко у колонці для «Тижня» про нашу літню новинку «Стежка тудою» Віталія Жежери. Читайте колонку за покликанням 🪲🌺🌾