Що там у Коморі? | Остання ніч на землі. Війна очима жінок з Вірменії, Грузії та України»...

📝 «Остання ніч на землі. Війна очима жінок з Вірменії, Грузії та України»⠀📚 Видавництво: Комора | 104с | ПридбатиВійни ХХ і ХХІ століття на просторах Кавказу та Східної Європи неможливо уявити без кривавої руки радянського режиму, що безперервно трансформувалася у руку російської федерації. Саме вона розпалює конфлікти, нищить народи та розриває долі. У збірці «Остання ніч на землі» за редакторства Міхеіла Ціхелашвілі поєднані три жіночі історії з Вірменії, Грузії та України. Це не вигадані сюжети, а свідчення справжніх війн, що залишили глибокі шрами на поколіннях. Сьогодні боротьба триває в Україні, і саме там вирішується майбутнє свободи, гідності й права жити.Мальопис «Людська ріка» належить журналістці й письменниці Екатеріне Тоґонідзе, із малюнками Луки Лашхі. Це історія про Абхазьку війну 1992–1993 років — протистояння, що забрало тисячі життів і змусило сотні тисяч людей залишити домівки.Головна героїня — Ніна, яка з’явилася на світ на кораблі під час евакуації матері з Абхазії. Її життя стало символом народження під знаком війни. У зрілому віці Ніна вирушає як волонтерка на російсько-українську війну, де бере участь у рятівних роботах після підриву Каховської ГЕС. Саме там її життя обривається. Трагічна доля жінки демонструє безжальність війни: навіть ті, хто з’явився у її тіні, залишаються заручниками до кінця.«Остання ніч на землі» від авторки Віри Курико й художниці Софії Покорчак — свідчення з перших місяців повномасштабного вторгнення 2022 року, коли російські війська намагалися стерти з лиця землі українські міста.Головна героїня, дівчина на ім’я Віра, прагне будь-що добратися до свого чоловіка, який від перших днів війни пішов захищати країну. Її шлях лежить до Констянтинівки, близько якої той тримає оборону. Ця історія — портрет тисяч жінок, чиї чоловіки, брати й сини пішли боронити рідну землю. Біль, страх, відчай і водночас незламність супроводжують кожен крок. Для Віри зустріч із коханим стає не просто особистою потребою — це питання виживання, адже без неї він може не витримати пекла війни. Така жіноча відданість віддзеркалює справжню силу українського народу.«За один мем до війни» — вірменський досвід через метафору, авторки Ані Асатрян та художниці Астгік Арутунян. На відміну від реалістичних сюжетів попередніх частин, ця історія набуває символічної форми. Вона переносить читача у «Сіру Зону» — алегоричний простір, що відображає Карабаську війну 1988–2023 років.Метою стає показати, як систематичне нищення, байдужість і соціальна інженерія перетворюють людей на «мемоїдів», позбавлених права ухвалювати рішення. Особливо вражає термін «автономіцид» — символ політики знищення права на самовизначення. Через метафори «Обраних», «Нікого» і «Декого» постає картина насильства, апатії та безсилля перед обличчям нелюдської імперської політики.Збірка поєднує три різні регіони, три різні історії та три голоси, але в кожній з них присутня одна й та сама отрута — війна, принесена російською імперією. Вірменія, Грузія, Україна — усі вони пережили однаковий сценарій: «визволення», яке виявилося окупацією, «миротворчість», що обернулася терором, «захист», який знищив життя. Жіночі долі у цих мальописах — це голоси тих, кого зазвичай змушують мовчати. Ці мальописи важкі, болючі, проте вони необхідні. Вони оголюють правду про те, як одна імперія систематично пожирає людські життя, перекреслюючи мрії, любов і надію.Сьогодні вирішується доля не лише України, а й усього вільного світу. Українці ведуть головний бій — за демократію, свободу та право на власний вибір. Цей бій точиться на полі бою, у містах, у серцях мільйонів людей. І саме там, де сходяться світло й темрява, український народ стримує криваву руку імперії, яка прагне задушити все живе. Голоси цих жінок звучать разом, як свідчення, як застереження, як заклик: криваву руку російської федерації треба зупинити раз і назавжди.— Переглянути фото видання —#відгук #останнянічназемлі #війна #міхеілціхелашвіліРоршах врятує нас | Канал про комікси