Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Дмитро Комаров
Añadido 14 jul. 2024 🌐 UK

Дмитро Комаров

@komarovworld
Número de suscriptores: 38 000
Fotos: 422
Videos: 134
Enlaces: 111
Descripción:
Мій єдиний справжній телеграм-канал. Офіційні сторінки: https://www.instagram.com/komarovmir/ https://www.facebook.com/1plus1.DmitroKomarov https://www.youtube.com/@SVITNAVYVORIT
Fuente

Дмитро Комаров | Учора відвідав презентацію першої книги друга Олександра Пономарьова.⠀...

Logotipo de la comunidad de telegram - Дмитро Комаров Дмитро Комаров @komarovworld
12 000 Vistas/Alcance 2026-09-04 15:03 Mensaje №636
Учора відвідав презентацію першої книги друга Олександра Пономарьова.
⠀
Це неочікуваний і сильний крок дорослої, успішної людини, яка у своїй професії досягла найвищих вершин. Але Саша не став писати мемуари про минуле. Він пішов у майбутнє - в прямому сенсі - й написав пригодницький роман «30 днів: ШІ-людина».
⠀
Це історія про ШІ, який отримує біологічне тіло жінки, про її стосунки з живим чоловіком, про те, чи здатна штучно створена свідомість відчувати і кохати.
⠀
Про книгу я дізнався в січні, коли заїхав до Сані в гості. Він був повністю в неї занурений, спав по три години на добу, а вночі тексти буквально приходили потоком - наче хтось згори диктував їх. Я послухав перші сторінки, і Саня відкрився для мене по-новому.
⠀
Тема дуже на часі.
⠀
Я бачу в штучному інтелекті і добро, і зло. Мені здається, що в найближчому майбутньому найдорожчими та найелітнішими школами та університетами світу стануть ті, де будуть заборонені інтернет і ШІ, але дозволені книги й класичне навчання. Де треба буде справді вчитися, розвивати мозок і самостійно складати іспити, а не просто надиктувати запит й за секунду отримати готову відповідь.
⠀
Мене лякає, що багато людей уже використовують ШІ як зовнішній мозок і делегують йому мислення. М’яз, яким не користуються, поступово атрофується.
⠀
Втім, інколи й наш мозок малює штучні дані, в які ми потім віримо. Саме так колись сталося у нас із Санею.
⠀
Уперше ми зустрілися у 2001 році. Я, 18-річний фотограф, приїхав до ресторану «Царське село» зробити знімки під час його інтерв’ю. Саша їв із журналістом сало в шоколаді, а приїхав на довжелезному лімузині з водієм і охоронцем. Виглядало як у Голлівуді, і я подумав, що він трохи зазнався.
⠀
Саня молодого, нікому не відомого фотографа, звісно, не запам’ятав. Про мене він дізнався пізніше з ТБ і, як виявилося, думав те саме: що я теж зазнався.
⠀
Коли ми познайомилися по-справжньому, з’ясувалося, що обидва помилялися. Ми виявилися зовсім іншими людьми. І подружились.
⠀
Саша дуже світлий, позитивний і, попри свій статус, напрочуд скромний чоловік.
⠀
Бажаю книзі Сані стати бестселером та успішним початком книжкового шляху. Недарма він навіть заснував власне видавництво.
⠀
У добру путь, Саня!