Чому наші студенти мають вивчати «Основи національного спротиву»?

Останніми днями ми отримуємо запитання від батьків і студентів щодо нової навчальної дисципліни «Основи національного спротиву». Розумію, що сама її назва може викликати занепокоєння, тому вважаю за необхідне пояснити, чому ця дисципліна з’явилася в навчальних планах Університету і що саме передбачає її вивчення.

Насамперед: це не рішення Київського національного лінгвістичного університету і не ініціатива його адміністрації.

25 березня 2026 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 4826-IX, яким було внесено зміни до Закону України «Про основи національного спротиву». Закон доповнено спеціальною статтею 6-2 «Підготовка здобувачів освіти до національного спротиву».

Закон прямо встановлює:

««Навчальна дисципліна "Основи національного спротиву" включається до освітніх програм і навчальних планів закладів освіти всіх форм власності»,»

у яких громадяни України за денною або дуальною формою здобувають фахову передвищу освіту або ступінь бакалавра (а для медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування – магістра).

Відповідно до Закону така підготовка студентів розпочинається з 1 жовтня 2026 року. Отже, КНЛУ, як і інші університети України незалежно від форми власності, зобов’язаний виконувати цю норму закону.

30 червня 2026 року Міністерство освіти і науки України наказом № 1002 затвердило Типову програму навчальної дисципліни «Основи національного спротиву», відповідно до якої університети організовують її вивчення.

Водночас хочу звернути увагу на те, чим ця дисципліна не є.

«Основи національного спротиву» не означають автоматичного набуття студентом статусу військовослужбовця чи військовозобов’язаного. Як окремо роз’яснює МОН, вивчення дисципліни не передбачає складання Військової присяги, проходження медичного огляду, прибуття до ТЦК та СП або здобуття військово-облікової спеціальності.

Її завдання значно ширше. Закон визначає метою такої підготовки, зокрема, набуття громадянами знань і практичних умінь, необхідних для захисту України, а стосовно здобувачів освіти – також підготовку до життєдіяльності в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Тому йдеться не лише про суто військові навички. Програма охоплює знання та вміння, необхідні людині в умовах сучасних безпекових загроз, зокрема збереження власного життя і здоров’я та надання домедичної допомоги.

Закон передбачає і практичну складову. Заняття з набуття навичок ведення вогню та інших передбачених програмою практичних умінь мають проводитися на визначеній для цього базі – сертифікованих стрільбищах, у тирах, на інтерактивних тренажерах тощо – з обов’язковим дотриманням правил безпеки.

Водночас закон ураховує стан здоров’я та віровчення студента: результати навчання визначаються за тими складовими дисципліни, які здобувач освіти опанував з огляду на ці обставини. Також законом прямо визначено категорії студентів, які звільняються від вивчення дисципліни, зокрема тих, хто вже проходив військову службу, раніше успішно опанував цю дисципліну або має документ про проходження базової загальновійськової підготовки.

Тому відповідь на запитання «Чому наші діти мають це вивчати?» є передусім юридичною: тому що з 1 жовтня 2026 року це передбачено Законом України і є складовою освітньої програми для визначених законом категорій здобувачів освіти.

Але є й інший бік цього питання.

Український університет сьогодні працює в країні, яка живе в умовах війни. Уміння правильно діяти в небезпечній ситуації, надати першу допомогу, захистити себе й людину поруч – це знання, яких ми воліли б ніколи не застосовувати на практиці. Проте реальність, у якій навчаються наші студенти, робить такі знання не абстрактними.

Завдання КНЛУ в цій ситуації – виконати вимоги законодавства і водночас організувати навчання професійно, змістовно та безпечно.

Саме так ми до цього й ставимося.