Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | 26 жовтня, у свій день Ангела, він служив Літургію, але повчання вже н...

26 жовтня, у свій день Ангела, він служив Літургію, але повчання вже не міг говорити. На другий день він відвідав черницю Варсонофію. Назад владика ішов насилу. Потім він послав за півчими і слухав, гріючись біля печі, як вони співали складені ним піснеспіви. Коли вони пішли, він затримав одного із них, Савву Яковлева, який переписував його твори. Святитель став розповідати йому про своє дитинство, своє життя, про те, як він молився Богу, і закінчив словами: “І ви так само моліться, чада! ”Відпускаючи півчого, митрополит благословив його і мало не до землі вклонився йому. Він здригнувся і сказав: “Чи мені, владико, останньому рабу, ти так кланяєшся?” Святитель лагідно відповідав: “Дякую тобі, чадо!” Півчий пішов у сльозах. Тоді святитель замкнувся і наодинці віддався палкій молитві.Так уранці його і знайшли — померлим на колінах. Молитва, така улюблена ним за життя, супроводжувала його до смерті. Святитель Димитрій помер 28 жовтня 1709 року у віці п’ятдесяти восьми років.Незважаючи на бажання святителя, висловлене в заповіті, духовенство й жителі Ростова просили поховати святого в соборному храмі міста, поруч з попередником святителя Димитрія, святителем Іоасафом. Але, дотримуючись заповіту свого покійного друга, митрополит Стефан наполіг на похованні тіла святителя Димитрія в зазначеному місці.Однак до прибуття митрополита місце поховання приготовлене не було, хоча від дня кончини пройшло близько місяця. У зв’язку з невідкладним від’їздом митрополита Стефана із Ростова у викопаній могилі був зроблений нашвидку заготовлений дерев’яний зруб, де і було поховано тіло святителя. Ця обставина, передбачена Промислом Божим, призвела до швидкого знайдення мощей.1752 року під час ремонту в соборній церкві монастиря, коли лагодили підлогу, було виявлено нетлінне тіло святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубовий гріб зітлів, але тіло святителя, а також омофор, сакос, митра й шовкові чотки збереглися нетлінними.Після знайдення святих мощей біля них стали відбуватися зцілення. Звістка про це поширилася повсюди. У 1757 році святитель Димитрій був причислений до лику святих. Відтоді багато вірян прибувають до Ростова зі всього православного світу, аби вклонитися мощам великого святителя.Одразу після цього на батьківщині святителя, в Україні, почалося створення храмів на його честь. Зокрема, протягом другої половини XVIII століття в самому лише Києві було освячено три престоли на честь святителя Димитрія: у Свято-Троїцькому храмі Китаївської пустині; у дерев’яному храмі Кирилівського монастиря, де свого часу святий Димитрій прийняв постриг та був настоятелем і де поховані його батьки, і в теплій церкві біля храму святих Константина і Єлени на Подолі.