Апостол Іоанн був особливо любимий Спасителем за жертовну любов і чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе.
Святий Іоанн Богослов був присутній під час воскресіння Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Тайної Вечері він сидів поруч з Господом і, за знаком апостола Петра, приникнув до грудей Спасителя та запитав про ім’я зрадника.
Апостол Іоанн ішов слідом за Господом, коли Його, звʼязаного, вели із Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвященників; він же знаходився у дворі архієрейському під час допитів свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, засмучений всім серцем.
Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розп’ятого Господа: «Жоно! ось, син Твій» і до нього: «ось, Мати твоя!» (Ін. 19:26-27).
Відтоді апостол Іоанн, як люблячий син, піклувався про Божу Матір і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись із Єрусалима. Після Успіння Божої Матері апостол Іоанн, відповідно до жереба, що йому випав, попрямував до Ефеса й інших малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на сушу, тільки апостол Іоанн залишився в морській безодні.
Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця й наставника, і пішов до Ефеса сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до неї, він впізнав апостола Іоанна, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині.
Вчитель і учень вирушили до Ефеса, де апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними й великими чудесами, так що кількість вірян зростала з кожним днем.
В цей час імператор Нерон розпочав гоніння на християн. Апостола Іоанна відвели на суд до Рима. За сповідання віри в Господа Іісуса Христа він був засуджений на смерть, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим із котла з киплячим маслом, в який був кинутий за наказом мучителя. Після цього апостола Іоанна заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років.
Дорогою до місця заслання апостол Іоанн звершив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх жителів острова, яких апостол Іоанн просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів із ідольських капищ і зцілив безліч хворих.
Волхви різними бісівськими спокусами чинили великий спротив проповіді святого апостола. Особливо лякав усіх гордовитий волхв Кинопс, який хвалився тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоанн силою благодаті Божої, яка діяла через нього, зруйнував всі хитрощі бісівські, на які сподівався Кинопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.
Апостол Іоанн пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоанн підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. «Я є Альфа і Омега, початок і кінець, говорить Господь, Котрий є і був і йде, Вседержитель» (Одкр. 1:8), — говорив Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоанна Богослова. У цій книзі розкриті таємниці долі Церкви та кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоанн отримав свободу і повернувся до Ефеса, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжевчителів та їхніх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоанн написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа й один одного і цим виконати заповіді Христові.