Святий великомученик Никита був із народу готфів. Він народився і жив на берегах Дунаю. Святий Никита постраждав за Христа 372 року, коли християнська віра вже широко розповсюдилася в країні готфів.
Він увірував у Христа і прийняв Хрещення від готфського єпископа Феофіла, учасника I Вселенського Собору. Поширенню християнства стали опиратися язичники-готфи, внаслідок чого виникла міжусобна боротьба.
Після перемоги Фрітігерна, який очолив військо християн і завдав поразки язичнику Афанаріху, віра Христова стала успішніше поширюватися серед готфів. Єпископ Ульфіла, наступник єпископа Феофіла, створив готфську азбуку і переклав готфською мовою багато священних книг.
У поширенні християнства серед одноплемінників старанно трудився і святий Никита. Своїм прикладом і натхненним словом він привів до Христової віри багатьох язичників.
Однак Афанаріх після поразки зумів знову поправити свої сили, повернутися до своєї країни і відновити свою колишню могутність. Залишаючись язичником, він продовжував ненавидіти християн і переслідувати їх. Святий Никита, підданий багатьом тортурам, був кинутий у вогонь і прийняв мученицьку кончину.
Друг святого великомученика, християнин Маріан, вночі відшукав його тіло, не пошкоджене вогнем і осяяне дивовижним світлом. Він забрав тіло і поховав у Кілікії. Згодом воно було перенесене до Константинополя.
Частинку святих мощей великомученика Никити пізніше передали до монастиря Високі Дечани в Сербії.

#календар #свято_дня