Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | Тим, хто мерз від холоду, Домна кидала у двір деревинку, і через якийс...

Тим, хто мерз від холоду, Домна кидала у двір деревинку, і через якийсь час благодійник привозив їм дрова.Таких свідчень із життя Домніки зібралося безліч, і всі вони потім свідчили про можливість канонізації цієї юродивої, адже чудеса за її молитвами відбувалися дуже часто.Зовнішнім виглядом вона особливо не виділялася серед інших мешканців Цюрупинська (так тоді перейменували Олешки). Була вона, як свідчать очевидці, «невисока на зріст, сутула, з грубуватим голосом, зовні нічим особливим не вирізнялася. Говорила мало, а давала предмети, і потрібно було здогадатися, що цим вона пророкувала».У храмі Домніка могла підійти до людей і щось сунути в руку або в кишеню. Потім виявлялося, що той, кому вона сунула червоний гіркий перець, був таким чином попереджений про прийдешню серйозну хворобу; кому давала копійчину, той виходив із фінансової кризи; хто отримував яблуко, той видужував від мучительної хвороби. З кожним роком її ім’я ставало все більш і більш відомим. До неї за порадою і за благословенням стали приїздити люди з різних куточків України. Ієреї і єпископи, монахи і миряни шукали її святих молитов. Всі пророцтва і передбачення, які блаженна Домніка відкривала своїм відвідувачам, незмінно збувалися.Всіх вона приймала, нікому не відмовляла, але від цього її життя не ставало легше. Особливо багато образ і утисків подвижниця відчувала від комуністичної влади і від нерозумних дітей, які, наслухавшись на шкільних уроках оповідань з атеїзму, намагалися якомога сильніше її образити.Після війни, коли храми стали відкривати, Домніка причащалась щотижня. Навіть якщо для цього їй доводилося долати багато кілометрів шляху.Якось, ідучи з двома жінками на престольне свято із Каховки до Берислава, блаженна сказала:— Ой, що ж вони наробили, все потопили, всі дерева, будинки, все потопили.— Де, матінко, що потопили? — здивовано запитали її супутниці.— Ну що ви не бачите, чи що? Все потопили.Здивовані жінки йшли по землі, на якій росли сади, стояли села, а матінка вже йшла по дну Каховського водосховища.Блаженна Домніка прожила дев’яносто два роки і відійшла в небесні обителі 10 червня 1967 року. У той час вже розгоралися хрущовські гоніння проти Церкви. Але, незважаючи на заборони й всілякі перешкоди з боку влади, на похорон Домніки зібралася величезна кількість народу. Її тіло було поховане на старому монастирському кладовищі.У зв’язку з великою кількістю чудес, що відбуваються на її могилі, і всенародним шануванням стариці рішенням Священного Синоду УПЦ у березні 2009 року блаженна Домніка Олешківська була прославлена в лику святих. А за півроку до цього, у грудні 2008 року, були знайдені її святі мощі, які зараз почивають у раці храму рівноапостольної Ніни міста Олешки.#календар #свято_дня