Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | Потім знову преподобна звернулася до старця і сказала: “Прости, аввo, ...

Потім знову преподобна звернулася до старця і сказала: “Прости, аввo, виконай ще одне моє бажання. Йди тепер у свій монастир, а наступного року приходь до того висохлого потоку, де ми перший раз розмовляли з тобою”. “Якби міг я, – відповів авва Зосима, – постійно за тобою ходив би, щоби бачити твою святість!” Преподобна знову просила старця: “Молися, заради Господа, молися за мене і згадуй моє окаянство”. І, хресним знаменням осінивши Йордан, вона, як і перед тим, пройшла по водах та зникла в темряві пустелі. А старець Зосима повернувся в монастир у духовній радості та трепеті, в одному картаючи себе, що не запитав імені преподобної. Але він сподівався наступного року довідатися нарешті її ім’я.Минув рік, і авва Зосима знову вирушив у пустелю. Молячись, він дійшов до висохлого потоку, на східному боці якого побачив святу подвижницю. Вона лежала мертва, зі складеними, як і належить, на грудях руками, обличчям звернена до сходу. Авва Зосима омив сльозами її стопи, не відважуючись торкатися тіла, довго плакав над покійною подвижницею і почав співати псалми, які належить співати після смерті праведних, і читати похоронні молитви. Але він сумнівався, чи угодно буде преподобній, щоб він поховав її. Тільки він це подумав, як побачив, що біля її голови написано: “Поховай, аввo Зосимo, на цьому місці тіло смиренної Марії. Моли Господа за мене, котра преставилася в перший день місяця квітня, в саму ніч спасительних страждань Христових, після причастя Божественної Тайної Вечері”.Прочитавши цей напис, авва Зосима здивувався спочатку, хто міг написати це, тому що сама подвижниця не знала грамоти. Але він був радий нарешті довідатися її ім’я. Зрозумів авва Зосима, що преподобна Марія, причастившись Святих Таїн на Йордані з його рук, в одну мить пройшла свій далекий пустельний шлях, яким він, Зосима, прямував 20 днів, й одразу відійшла до Господа.Прославивши Бога та омочивши сльозами землю й тіло преподобної Марії, авва Зосима сказав собі: “Пора вже тобі, старче Зосимо, виконати звелене тобі. Але як зможеш ти, окаянний, викопати могилу, нічого не маючи в руках?” Сказавши це, він побачив неподалік у пустелі повалене дерево, що лежало, взяв його й почав копати. Та занадто суха була земля: скільки не копав він, обливаючись потом, нічого не міг зробити. Випроставшись, авва Зосима побачив біля тіла преподобної Марії величезного лева, що лизав її стопи. Старця опанував страх, але він осінив себе хресним знаменням, віруючи, що залишиться неушкодженим молитвами святої подвижниці. Тоді лев почав лащитися до старця, і авва Зосима, запалюючись духом, наказав левові викопати могилу, щоб віддати землі тіло святої Марії. За його словом лев лапами викопав рів, у якому й було поховане тіло преподобної. Виконавши заповідане, кожен пішов своєю дорогою: лев – у пустелю, а авва Зосима – в монастир, благословляючи і хвалячи Христа, Бога нашого.Прийшовши в обитель, авва Зосима розповів монахам та ігуменові, що бачив і чув від преподобної Марії. Усі дивувалися, слухаючи про велич Божу, й зі страхом, вірою та любов’ю постановили творити пам’ять преподобної Марії та вшановувати день її смерті. Авва Іоанн, ігумен обителі, за словом преподобної, з Божою допомогою виправив у обителі те, що належало. Авва Зосима, проживши ще богоугодно в тому ж монастирі й майже доживши до 100 років, закінчив тут своє тимчасове життя, перейшовши в життя вічне.Так передали нам чудову повість про життя преподобної Марії Єгипетської древні подвижники славної обителі святого всехвального Предтечі Господнього Іоанна, розташованої на Йордані. Повість ця спочатку не була ними записана, а передавалася благоговійно святими старцями від наставників до учнів.“Я ж, – каже святитель Софроній, архієпископ Єрусалимський, перший, хто описав її життя, – що прийняв своєю чергою від святих отців, усе записав”.