Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | Його турботами побудовано багато храмів, лікарень.Розбещеність столичн...

Його турботами побудовано багато храмів, лікарень.Розбещеність столичних звичаїв, особливо імператорського двору, знайшла в особі святителя неприємного викривача. Вороги святителя Іоанна, заохочувані дратівливою і мстивою царицею Євдоксією, влаштували неправедний собор і домоглися скинення святого архієпископа з кафедри і вигнання його спочатку до Вірменії, а потім до Абхазії.В останньому слові до константинопольців, котрі сумували з приводу того, що вони залишаються без повчання, святитель Іоанн сказав, вирушаючи в заслання: «Не мною почалася проповідь, не мною і скінчиться».Виснажений хворобами, святитель в супроводі конвою три місяці в дощ і спеку здійснював свій останній перехід. У Команах сили залишили його. У склепі святого Василіска, втішений явленням святого мученика, який сказав: «Не сумуй, брате Іоанне! Завтра ми будемо разом», – причастившись Святих Таїн, вселенський святитель 14 вересня 407 року відійшов до Господа.Духовна велич святителя, що вражала всіх його сучасників, засяяла і в останніх словах: «Слава Богу за все!»Святитель Іоанн Златоуст був похований в Команах. У 438 році Прокл, Патріарх Константинопольський (434-447 рр.), звершуючи богослужіння в храмі святої Софії, виголосив похвальне слово пам’яті свого великого вчителя, в якому порівнював святителя Іоанна Златоуста зі святим Іоанном, Предтечею Господнім, котрий проповідував покаяння і також постраждав за викриття пороків. Народ, який палав любов’ю до святителя Іоанна Златоуста, не давши патріархові докінчити свого слова, почав одностайно просити його звернутися до імператора з проханням про перенесення святих мощей святителя із Коман до Константинополя. Святитель Прокл відправився до царя Феодосія II (408-450 рр.) і від імені Церкви та народу просив його про це. Імператор погодився і відправив у Комани особливих посланників зі срібною ракою, щоб з пошаною перевезти святі мощі. Жителі Коман глибоко сумували через те, що їх позбавляють великого скарбу, але не могли противитися царським указам. Коли ж імператорські посланці приступили до гробу святителя Іоанна, вони не змогли взяти його мощі. Тоді імператор, в каятті, написав послання святителю, просячи у нього пробачення за себе і за свою матір Євдоксію. Послання це прочитали біля гробу святителя Іоанна, поклали на нього і звершили всенічне бдіння. Потім приступили до гробниці, легко підняли мощі і внесли на корабель (гробниця святителя Іоанна залишилася в Команах).Тоді ж відбулося зцілення убогої людини, яка приклалась до покрову від гробу святого. Після прибуття мощей святителя Іоанна до Константинополя, 27 січня 438 року все місто на чолі з патріархом Проклом, імператором Феодосієм з усім його синклітом і безліччю народу вийшло назустріч. Численні клірики зі свічками, кадилами і хоругвами взяли срібну раку і з співами внесли її до церкви святої мучениці Ірини. Коли Патріарх Прокл відкрив труну, тіло святителя Іоанна виявилося нетлінним, від нього йшли пахощі. Припавши до гробу, імператор Феодосій II зі сльозами просив святителя пробачити його матір. Народ не відходив від раки весь день і всю ніч. На ранок мощі святого були віднесені в соборну церкву Святих Апостолів. Коли раку було поставлено на патріаршому престолі, весь народ єдиними вустами вигукнув:«Прийми престол свій, отче», – і патріарх Прокл з багатьма людьми, що стояли біля раки, побачили, як святитель Іоанн відкрив свої уста і вимовив «Мир всім!»У IX столітті Іосиф піснописець, Косма Вестітор та інші написали піснеспіви на честь перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста, які й понині співаються Церквою на спомин цієї події.#календар #свято_дня