Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | Про життєвий шлях інокіні Параскеви (Дибіної) відомо чимало, передають...

Про життєвий шлях інокіні Параскеви (Дибіної) відомо чимало, передаються розповіді людей, які були свідками або учасниками її вражаючих вчинків, прозорливості, подвигу заради спасіння людських душ, заради Господа.Перед народженням Параски неписьменні батьки просили у Бога дитя розумне.І Він дав їм дитину… блаженну, юродиву.Дівчинка, яка народилася 1867 року в Харківській губернії (сьогодні Луганська область), дуже рано виявила дивні Божі дари прозорливості.Їй було близько 3 років, коли батьки, що примітили це, вирішили випробувати її: заховали лопату і стали у дитини запитувати, чи не знає, де лопата? Дівчинка одразу пішла до того місця, де лопата була захована.Трохи згодом дівчинка стала свої передбачення прикривати юродством.У 12 років Парасковії було якесь видіння, після якого вона все залишила і пішла у Свято-Скорботинський Старобільський монастир.Батьки кілька разів приїжджали за нею, але щоразу, передбачивши їхній приїзд, вона ховалася.Так і залишилася в монастирі, прийняла там чернечий постриг з ім’ям Параскева на честь шанованої Сербської святої, добровільно прийнявши подвиг юродства.Не залишаючи строгого виконання чернечих правил, матінка Параскева дуже часто поводилася вкрай дивно: то переодягнеться на все червоне і бігає вулицями, то змете сміття в купу і тут же з усієї сили вдарить по ньому так, що все розлетиться.І ось революція. При владі більшовики – червоні, а собор підірваний.Після закриття Старобільського монастиря матінка із сестрами переходить у Фомівський Свято-Успенський-Серафимівський (Раздабарівський) монастир.Як і раніше, перед ухваленням рішення всі, включаючи ігуменю, приходили до інокині Параскеви за благословенням. Родичі теж не забували про неї.Якось приїхала сестра і питає, чи одружити сина.“Одружіть, йому це знадобиться”, – відповіла матінка.Так і сталося: коли він з війни повернувся інвалідом, дружина з любов’ю його доглядала.Роздабарівський монастир теж закрили в1928 р. Ченцям, що зібралися навколо матінки, довелося поневірятися по селах.Не раз їх ув’язнювали. А матінці довелося побувати і в психіатричній лікарні.Сама сиділа в камері ув’язнених, а 1933 року була відправлена на північ, до Архангельської області.Дивною була втеча з табору та повернення до рідних країв.Звільнившись із ув’язнення, блаженна Параскева знову поспішала з духовною допомогою до гнаних за віру православних християн. У період масових репресій, коли людей виганяли із своїх будинків та посилали до таборів, вона день і ніч перебувала на станціях, переповнених стражденними.Що тоді діялося там: неймовірна тіснота, тиснява біля каси, несамовитий крик переляканих і голодних дітей, плач матерів, стогін хворих і старих зливались у моторошний гул. Все це пекло витікало страшний сморід і сизі клуби цигаркового диму. Часто послушниці казали блаженній: «Матусю, ходімо звідси, навіщо ми тут сидимо, тут такий шум і сморід, що ми можемо тут зробити?». А вона відповідала: «Люди терплять, і нам треба постраждати разом із страждаючими. А сморід і шум перетерпимо добровільно, та будемо позбавлені вічного смороду».Тричі водила блаженна людей до Києва на поклоніння нашим угодникам.Передбачила вона Велику Вітчизняну війну, безперервно молилася за нашу землю.Наприкінці життя матінка Параскева жила в Лисичанську, де 30 жовтня 1942 р. мирно спочила.#календар #свято_дня