Слуги, колись віддані своєму володарю, зрадили його заради створених життів. Чорний дракон-повелитель повернувся з-за меж зірок. Небесна колісниця місячного світла розбилася, мов кришталь… Історія не дійшла до свого завершення. Радше це ті, хто колись її читав і слухав, давно пішли. Ангел, що прагнув подарувати світу сміх, утратив усе, що робило сміх можливим. Зрештою вона втратила навіть голос, яким сміялася, і більше не могла говорити. Тож здавалося, що історія, яку носить у собі Ніколь, ніколи не знайде свого справжнього початку. Вона могла лише берегти свої численні «давно-давно», мандруючи світом і спостерігаючи, як усе минає, змінюється й народжується наново. Так було доти, поки одного дня вона не зустріла маленьку чарівницю у величезному капелюсі, чий розкішний крис був піднятий із такою гордістю, що, здавалося, ось-ось торкнеться неба. Утім, навіть він був значно меншим за той, який вона носить тепер.Маленька відьма всілася поруч із Ніколь і уважно слухала одну історію за іншою, не ворухнувшись, доки не допила напій і не доїла печиво зі своєї торбинки.«То ти справді ангел? І всі ті історії теж були справжні?» «Тоді чудово! Я чарівниця, а ти ангел, отже, ми ідеально підходимо одна одній».Весела маленька чарівниця простягнула руку ангелу, що прийшла здалеку, з тих самих «давно-давно», і тепло запросила її з собою.«Хочеш приєднатися до мого Шабашу Відьом? Я щойно вигадала цю назву, але звучить же круто, правда?»«Це буде найвеселіший, найкрутіший і найкращий клуб у всьому Тейваті! Обіцяю!»...Вона не повірила. І не могла відповісти. Та маленька чарівниця не чекала відповіді. Вона взяла руку ангела обома своїми й поклала їй у долоню останню цукерку.«Ось так. Тепер наш пакт магів укладено».Тоді Ніколь і не думала приєднуватися й не могла уявити, чим одного дня стане це маленьке зібрання під назвою «Шабаш Відьом».Але принаймні…Це місце звучало так, ніби в ньому було достатньо щастя для всіх. Джерело: офіційно #анонс #офіційне